Сеть знакомств для любителей книг


Книжная Баннерная Сеть
Философия, история

Поделиться в Facebook Купить:
Купить в Украине
Ярослав Федорчук
Волинянин. Книга друга. Напередодні

Эта книга - рассказ о детстве и юности одного из наших современников, обожженных войной, нацистским концлагерем и послевоенными лишениями. Его жизненная судьба - это судьба поколения, которое, подвергнувшись сложнейшим испытаниям, преодолело их с честью, получало со временем..

Ярослав Федорчук : Волинянин. Книга друга. Напередодні

[написать рецензию на эту книгу] [добавить книгу в закладки]
Katerina Masyta
Неможливо завжди бути героєм,
але завжди можна залишатися людиною.
Йоганн Вольфганг Гете

Книги… Для когось це пристрасть, для когось примус. Я обожнюю читати книги, але якби я обирала книгу для себе, то в мої руки навряд потрапила саме ця: непримітна обкладинка, невідомий мені автор. Але так вже склалося, що рукою Володимира Івановича Сергійчука я зіштовхнулася з чудовою книгою Ярослава Федорчука «Волинянин». Спочатку я поставилася до неї не дуже приязно, оскільки автор цього творіння депутат Верховної Ради України від партії БЮТ, вважаючи, що погляди в ній будуть упередженими і політично упередженими. Але ні. Книга не має жодного відношення до нинішнього статусу Ярослава Петровича.
У другій частині свого твору Ярослав Федорчук у звичайній , на перший погляд, історії молодого волинянина Олександра глибоко і проникливо розкриває непрості сторінки історії України, подвійне дно подій минувшини.
Головним протиріччям твору стає робота Олександра у партійних структурах, його перебування на найвищих партійних посадах. Головний герой розуміє всю двоякість свого положення, ця неоднозначність не дає йому спокою , рве душу. Але згодом читачу відкриваються реальні мотиви його вчинків. Олександр вірить у те, що скрізь і завжди можна залишатися справжнім українцем, і, таким чином, він приймає рішення «підірвати комуністичну систему зсередини», адже «досягнути більших високих цілей – служінню людям, українській справі – можна було лише, працюючи в партійній структурі, особливо на посаді першого керівника». Працьовитість, старанність та наполегливість були не єдиними його позитивними якостями. Олександр Петрович також був чудовим керівником, який з розумінням ставився до своїх підлеглих: «Я та хлопці сподівались, що ви наша людина. І не помилилися. Щиро дякую». Він бачив , що «парадокс радянської ідеології був очевидним – у переважній більшості новий, вихований у комуністичному дусі, робітник був на голову нижчим не лише за ставлення до своїх обов’язків, але й за мораллю і поведінкою», саме тому намагався не стати ще одним таким робітником.
Він прокладав свій шлях на партійну верхівку з певною метою: «Особисто для себе, свого добробуту, перехід на керівну господарську роботу в молодому віці був, безперечно вигідний. Але досягнути більших високих цілей – служінню людям, українській справі – можна було лише, працюючи в партійній структурі, особливо на посаді першого керівника». Головний герой вважав, що може допомогти державі самоутвердитись не радикальним способом, беручи в руки зброю та організовуючи повстання, а навпаки – більш гуманним способом, піднімаючи рівень культури, освіченості, добробуту людей. Протестуючи проти хиб і пороків партійної влади, автор зброєю правди, не втрачаючи української душі, зсередини підриває самі устої комуністичної радянської системи. І не дарма в нашого мудрого народу є таке прислів’я: все минеться, одна правда останеться.
Найголовніша заслуга головного героя в тому, що він завжди залишається перш за все людиною. Не керівником, не стахановцем, не робітником, а людиною. Він твердо вірить у свої принципи. Його не може зламати радянська система, його хребет міцний і він іде прямо з гордо піднятою головою, дивлячись у майбутнє, в очі наступним поколінням впевнено і без сорому, адже все в житті робив правильно.

Поделиться в Facebook взять код для блога
25/19  = 44


Ярослав Федорчук
Волинянин. Книга друга. Напередодні
Світлана Зарицька
«Те, що вчили в інституті, забудьте. Мені однаково, чи
ти був відмінником, чи ледь здав екзамени. Мені потрібно,
щоб ви працювали на робочих місцях і менше думали. Дум-
ки заважають працювати»

Ярослав Федорчук - автор і, ніби то, головний герой книг "Волинянин" та "Волинянин.Книга друга" . Але у книжках письменник вдало "маскує" себе, створюючи свій прототип - Сашка.
Головною темою першої книжки "Волинянин" є "Дитинство та юність" Сашка. Федорчук народився і виріс на Волині. Зі своєю сім'єю він пережив Польську окупацію та Другу Світову війну.
У другій книзі, під назвою "Напередодні" автор розповідає про події після Другої Світової війни. Пише, в основному, про те, як Радянська влада відносилася до простих робітників. Мізерний заробіток, довгий робочий день.Сашко влаштовується на роботу інженером. Не дуже престижна робота, але гроші ж треба...Він виконує всі накази, без вихідних працює за копійки, ні на що не скаржиться і ,тому його поважають та цінують як робітника. Сашка навіть запрошують вступити до ЦК КПРС. Це дуже поважно і ,тому він погоджується.
Це його рішення потягне за собою безліч наслідків: хороших та не дуже.
Ця книжка хоч і не є художньою, радше автобіографічною, але читається вона легко. Я вважаю, що Ярослав Федорчук правильно зробив, що написав саме автобіографічну книжку, адже набагато цікавіше читати справжні, не вигадані спогади, емоції.
Рекомендую. Почитайте!

Поделиться в Facebook взять код для блога
19/21  = 40


Ярослав Федорчук
Волинянин. Книга друга. Напередодні
Дубина Анастасія
«І ось тут раптом я ловлю себе на думці, що отой головний герой – навіть не Олександр Петрович! Головний герой цієї повісті – сама правда»
Віктор Терен
«Волинянин. Напередодні» - продовження цілісної художньо-документальної оповіді Ярослава Федорчука, яка вже встигла підкорити серця багатьох українців. «Волинянин» - правдива сповідь очевидця, що надає безцінні свідчення, які сприяють формуванню неупередженої, об’єктивної точки зору на історичні події.
У другій частині свого твору Ярослав Федорчук у звичайній , на перший погляд, історії молодого волинянина Олександра глибоко і проникливо розкриває непрості сторінки історії України, подвійне дно подій минувшини.
Головним протиріччям твору стає робота Олександра у партійних структурах, його перебування на найвищих партійних посадах. Головний герой розуміє всю двоякість свого положення, ця неоднозначність не дає йому спокою , рве душу. Але згодом читачу відкриваються реальні мотиви його вчинків. Олександр вірить у те, що скрізь і завжди можна залишатися справжнім українцем, і, таким чином, він приймає рішення «підірвати комуністичну систему зсередини», адже «досягнути більших високих цілей – служінню людям, українській справі – можна було лише, працюючи в партійній структурі, особливо на посаді першого керівника». В книзі дуже детально розповідається про перебування Олександра на партійних посадах, але зрозуміло, що автор зосереджує увагу не на кар’єрному рості героя, а на непохитності його переконань, стійкості його принципів. Звичайно, існують скептики, які не схвалюють дій молодого патріота, не впевнені в чистоті його намірів та взагалі не вірять в те, що він таки зможе чогось досягти. Але, в результаті, ми переконуємося, що Олександр «працюючи у владі, яку він завжди вважав ворожою.., зробив не менше за тих, котрі пішли на відкриту боротьбу з цією владою».
Історія життя молодого патріота з непохитними принципами , вірою, великою душею та внутрішньою силою не може не вразити. Вона пробуджує почуття патріотизму, надихає бути справжніми українцями, боротися за українське , вірити, не здаватися. Я вважаю, що книгу «Волинянин» Ярослава Федорчука дійсно варто прочитати, оскільки без глибокого аналізу тогочасних подій майже неможливо зрозуміти сутність того, що відбувається зараз.

Поделиться в Facebook взять код для блога
17/21  = 38


Ярослав Федорчук
Волинянин. Книга друга. Напередодні
Bogdana Boychuck
І ось тут раптом я ловлю себе на думці, що отой головний герой – навіть не Олександр Петрович! Головний герой цієї повісті – сама правда.
Віктор Терен
Бригада – не держава. За державу є кому думати.
Ярослав Федорчук «Волинянин. Книга друга. Напередодні»
«Волинянин. Книга друга. Напередодні» – це друга частина дилогії Ярослава Федорчука, продовження історії про вже не про Сашка, а Олександра Петровича. Молодий інженер після отримання вищої освіти їде в Долину працювати нафтовиком. Доля зводить його з мудрим і по-батьківськи справедливим наставником – Рабуцьким Василем Дмитровичем. Згодом Олександр протягом партійної роботи зустрічатиме схожих людей, серед них – Добрик Віктор Федорович. Саме вони допомагатимуть спочатку дещо наївному, а потім все більш досвідченому юнакові зберігати ясний розум та правильні принципи, незважаючи на усі вивихи у скелеті радянської системи. Наприклад, ось із чим зіткнувся Олександр після прибуття на обіцяне місце роботи: всі місця... зайняті! «Замовляй у «верхів» більше, ніж тобі потрібно. Там ... «зріжуть» твої заявки і одержиш значно менше. Та цього разу, очевидно, закон не спрацював». Або ж крамольний вислів керівник підприємства: «Те, чому вас вчили в інституті, забудьте. Мені однаково, чи ти був відмінником, чи насилу склав іспити. Мені потрібно, щоб ви працювали на робочих місцях і менше думали. Думки заважають працювати».
Незважаючи на все, успішна робота на бурових окриляє хлопця. Вже тоді ми бачимо його чесність, порядність та патріотизм, наприклад, те, що він закриває очі на хрест, який робітники встановили на могилі полеглих воїнів УПА та підпільників. Ці якості Олександр Петрович зберігає протягом усієї партійної роботи. Він вірив. що підняти країну можна не за допомогою ідеологічних гасел та лозунгів чи викривлених у звітах цифр, а реальних справ з благоустрою побуту і культурного дозвілля жителів. Досі добрими словами згадують його у Долині. Вражають успіхи молодого комуніста у науковій сфері, а також його палкість та захоплення у вивченні нової справи. Він не побоявся досліджувати питання, що суперечило офіційним поглядам радянської економіки, – і переміг. Однак «нагорі» чудову роботу «зарізали»...
На мою думку, найяскравішим епізодом у партійній роботі Олександа Петровича є посада першого секретаря міськкому Івано-Франківська. Незважаючи на заздрість, несправедливі образи, підлість чиновничків, волинянин продовжує працювати для людей. Не боїться йти проти всіх, не думає про себе, коли твердо впевнений: за його спиною – правда. Якими ницими видаються бюрократики, що ладні навіть затримати будівництво необхідних іванофранківцям будівель. Висловлює свою думку щодо Руху.
Завершується книга поразкою Олександра Петровича до Верховної і обласної рад. Однак життя його поразкою не завершується. Сьогодні Ярослав Федорчук – людина малопублічна, але це не дає нам права применшати його заслуги. Він народний депутат України від БЮТ IV, V і VI скликань Верховної Ради України, кандидат економічних наук. Історія його життя є одним з гідних прикладів для молодого покоління свідомих українців.

Поделиться в Facebook взять код для блога
20/13  = 33


Ярослав Федорчук
Волинянин. Книга друга. Напередодні
Мирослава Левкун
Книга «Волинянин. Напередодні» - це розповідь про життєвий шлях юного інженера, сповненого вже давно не підлітковими амбіціями та великими сподіваннями. Його молоде тіло було готове до праці: як розумової, так і фізичної. Його очі палали вогнем цікавості та бажанням пізнати чогось більшого, навчитись чогось більшого. Він був готовий до будь-яких завдань. Він хотів стати кимось. Та, на жаль, сувора реальність зразу ж таки зустріла його впритул: «Те, що ви вчили в інституті, забудьте. Мені однаково, чи ти був відмінником, чи ледь здав екзамени. Мені потрібно, щоб ви працювали на робочих місцях і менше думали. Думки заважають працювати». «Менше думати» - ось яким був тогочасний девіз радянської влади, для якої самостійна думка була непрощеним гріхом. Але головний герой аж ніяк не хотів миритись із такими правилами…
Звали цього парубка «Сашко, Олександр, Олександр Петрович». Це розкриває нам градацію життєвого шляху головного героя, його ріст по соціальній драбині. Спочатку він був всього лиш дитинчам, маленьким Сашком, потім став випускником інженерного інституту, освіченим Олександром, і вже після цього всього став головою обкому партії – шанованим Олександром Петровичем.
Та автор книги Ярослав Федорчук зосереджує увагу не на кар’єрному рості героя, а на стійкості його принципів, на непохитності переконань. Адже Олександр Петрович не змінював своєї думки про радянську владу,навіть коли став обкомом партії.
Спочатку головний герой був слюсарем, згодом був призначений старшим інженером вишкомонтажного цеху. Своєю активною і «нерадянською» поведінкою він не переставав дивувати працівників. Працьовитість, старанність та наполегливість були не єдиними його позитивними якостями. Олександр Петрович також був чудовим керівником, який з розумінням ставився до своїх підлеглих: «Я та хлопці сподівались, що ви наша людина. І не помилилися. Щиро дякую». Він бачив , що «парадокс радянської ідеології був очевидним – у переважній більшості новий, вихований у комуністичному дусі, робітник був на голову нижчим не лише за ставлення до своїх обов’язків, але й за мораллю і поведінкою», саме тому намагався не стати ще одним таким робітником.
Він прокладав свій шлях на партійну верхівку з певною метою: «Особисто для себе, свого добробуту, перехід на керівну господарську роботу в молодому віці був, безперечно вигідний. Але досягнути більших високих цілей – служінню людям, українській справі – можна було лише, працюючи в партійній структурі, особливо на посаді першого керівника». Головний герой вважав, що може допомогти державі самоутвердитись не радикальним способом, беручи в руки зброю та організовуючи повстання, а навпаки – більш гуманним способом, піднімаючи рівень культури, освіченості, добробуту людей.
Твір можна з упевненістю назвати автобіографічним. Адже головний герой це і є сам автор. Та ще точніше розкривають образ героя слова Віктора Терена: «І ось тут раптом я ловлю себе на думці, що отой головний герой – навіть не Олександр Петрович! Головний герой цієї повісті – сама правда».

Поделиться в Facebook взять код для блога
11/11  = 22


Ярослав Федорчук
Волинянин. Книга друга. Напередодні

С этой книгой читают:
 


Борис Мариан
Нить моей Ариадны
 


Данило Чайковський
Хочу жити!
 


Ярослав Федорчук
Волинянин
 


Василь Ковальчук, Лідія Стойкова
Злочини без кари
 


Володимир Сергійчук
Тарас Бульба-Боровець. Документи. Статті. Листи