Сеть знакомств для любителей книг


Интернет реклама УБС
Художественные



Поделиться в Facebook
Германн Юдіт
Нічого, крім привидів

Дебют молодої письменниці та журналістки Юдіт Германн став чи не найпомітнішою подією у німецькій літературі кінця 90-х років ХХ століття. Стиль її оповідань простий і тому зрозумілий кожному. Вона не намагається епатувати, як це роблять інші авангардні автори, чи нав'язувати читачеві свої думки. І звідси - найпрестижніша в німецькій літературі премія Клейтса (лауреатами якої свогої часу були Бертольд Брехт та Анна Зегерс), тиражі у сотні тисяч екземплярів, переклади більш ніж двадцятьма мовами. "Нічого, крім привидів" - друга книжка оповідань Юдіт Германн. І знов критики визнали, що Юдіт Германн - це дійсно подія не тільки у німецькій, а й загалом у європейській літературі. Чи є межа між справжнім коханням і звичайною еротичною цікавістю, між реальною людиною і створеним почуттям образом? А можливо, немає зовсім нічого. Нічого, крім привидів...

Германн Юдіт : Нічого, крім привидів

[написать рецензию на эту книгу] [добавить книгу в закладки]
Конкурс Goethe-Institut
Назва цієї рецензії — цитата із оповідання Юдіт Германн, яке дало ім'я усій збірці “Нічого, крім привидів”. І, як неважко завважити, це також, сказати б, свого роду коментар до обкладинки.
Саме ця фраза стала наріжним каменем для нашого прочитання збірки; до неї невідповідність між стилем обкладинки і стилем письма здавалася непояснюваною та прикро спантеличувала. Навіть більше, якщо потрібно було би у двох реченнях пояснити людині не знайомій із “феноменом Юдіт Германн” визначні риси її письма, можна було би зробити це, відштовхуючись від художніх особливостей зображення на обкладинці, як від повної протилежності.
Погляньте на це зображення, — сказала б я тій уявній людині, — воно демонструє якраз те, чого немає у тексті. Так, стиль Германн також називають “простим”, але ця простота зовсім іншої природи. Це простота детальна, насичена, простота досить складного художнього світу, описаного, втім, з
майстерністю лаконічності.
Але після історії американця Бадді, з вуст якого “чуємо” фразу про дитячі кросівки, образ цієї маленької пари взуття справді здається важливим акцентом для розуміння художньої цілісності зібраних оповідань.
Головна героїня оповідання “Нічого, крім привидів” — Еллен, німкеня, що мандрує Америкою. “Вона проїхала зі східного узбережжя на західне, а потім назад, побувала у Каліфорнії, Юті, Колорадо, бачила Айову, Іллінойс та Айдахо.
Купалася в Атлантичному і Тихому океанах, у річці Колорадо, Блю-рівер, озері Тахо, дивилася у небо над Алабамою, Місісіпі та Міссурі, але не пам'ятає всього цього”. Цитату із таким детальним описом мандрівки і дещо несподіваним її
“ефектом” наводимо не випадково. Здається, так само мандрує крізь час та простір цілий ряд героїв Германн, психологічно дуже схожих між собою. Їхній емпіричний досвід часто цікавий, екзотичний, неймовірний. Але психологічний стан майже завжди характеризується певною невизначеністю та щемкою або меланхолійною нерівновагою, сповненою відчуження і туги. Результатом цього стають вчинки на перший погляд невмотивовані, проте вражаюче логічні з точки зору законів художнього світу Германн.
Героїні різних оповідань збірки (“Я” із “Рут (подруги)”, “Я” із “Aqua Alta”, Йоніна з “Холодного синього кольору”, раніше названа Еллен та інші) безумовно, схожі. Не має суттєвого значення, за інтенцією авторки чи без, але передовсім саме їхня схожість уможливлює прочитання книжки як цілості. Адже здається, що читаєш роман, герой якого — певний психологічний тип, тип свідомості, тип сприйняття. Однією з визначальних рис цієї свідомості, здається, є пошук певних
індивідуальних, важливих тільки для даного окремого буття “точок фокусації”.
Проте навіть за ними іноді відчувається, сказати б, натяк на відмову, порожнечу, прощання. “Кінець чогось” — таку назву має одне з оповідань попередньої збірки, “Літній дім. Згодом”, яку переклав українською Юрко Прохасько. Здається, у читача не виникало б жодного внутрішнього заперечення,
якби цю назву мало будь-яке інше оповідання Германн.
Та повернімося до дитячих кросівок, “ідеального втілення справжніх”. Вони — частина життя американця Бадді, якого Еллен зі своїм супутником Феліксом зустрічають випадково в маленькому містечку серед американської пустелі. В Бадді є щось харизматичне, і хоч його життя не здається видатним із жодного погляду, втім воно виправдане для нього самого, чим не можуть похизуватися Еллен та Фелікс. Придбання маленьких дитячих кросівок, “ідеального втілення справжніх” для Бадді супроводжує особливе відчуття, заради якого, як він каже,
варто стати батьком. Герої-мандрівники, які не пам'ятають своїх мандрів, зрештою також стають батьками, аби спробувати це відчуття. Дещо відсторонено, меланхолійно, спокійно, докладно, кінематографічно.
Таке ж особливе відчуття — читати цей томик із кросівками на обкладинці. Той, хто здогадується про це, мусить хоч раз його спробувати.

Рецензія з 100buch.in.ua

Поделиться в Facebook взять код для блога
39/21  = 60
Германн Юдіт Нічого, крім привидів

С этой книгой читают:
 


Еріх Фромм
Мати чи бути?
 


Йорг Баберовскі
Червоний терор
 


Мора Терезія
День у день (Alle Tage)
 


Райнер Марія Рільке
Нотатки Мальте Лявридса Бриґґе
 


Шивельбуш Вольфганг
Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів.