Сеть знакомств для любителей книг


Интернет реклама УБС
Философия, история
Кулинария

Поделиться в Facebook Купить:
Купить в Украине
Шивельбуш Вольфганг
Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів.

Книжка німецького історика Вольфганга Шивельбуша розповідає не просто історію прянощів, збудників та інших речовин, які люди ковтають або вдихають, щоб отримати приємні відчуття. Що важливіше, вона ставить питання: як ці речовини вплинули на хід історії? Як сталося, що в певні часи нові харчові предмети розкоші з'являлися в Європі? Чи була кава, чай і тютюн лишень випадковими наслідками колоніяльних відкриттів? А може, вони задовольняли потребу в нових засобах насолоди, раніше відсутніх?

Шивельбуш Вольфганг : Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів.

[написать рецензию на эту книгу] [добавить книгу в закладки]
Валерій Пекар
Можна читати історію як набір фактів, а можна — як набір взаємозв’язків. Мені особисто цікавіший другий підхід. Яким чином кава сприяла розвитку капіталізму та демократії, а шоколад захищав католицизм та аристократію? Чому нюхання тютюну було пов’язано з консерватизмом, а куріння сигар — з вільнодумством? Чому робітничий рух, щойно народившись, вітав вино і пиво, заперечуючи водночас і горілку, і тверезість? Чому англійці намагалися витіснити пиво кавою, а німці — навпаки, каву пивом? Чи дійсно горілка — дитя промислової революції? Як пов’язані кава та емансипація жінок? Звідки взялися звичаї пити за здоров’я та змагатися у питті? Як за допомогою опію британці зруйнували Китай, і яким чином це пов’язано із витісненням кави чаєм у Британії? Чому середньовічна європейська кухня була напахчена більше, ніж нинішня індійська, і чому це припинилося?

Перед вами історія прянощів, алкоголю, кави, чаю, шоколаду, тютюну та наркотиків, написана як історія соціальна: взаємозв’язки соціальних трансформацій та «засобів насолоди» (Genussmittel, саме так звучить в оригіналі підзаголовок книги). Схід і Захід, католицизм і реформація, промислова революція, класова боротьба та протистояння націй — все це відображається, наче в дзеркалі, у кухолі з пивом, кавовій філіжанці, чарці з горілкою та чашці з чаєм.

Книга сильно виграє від десятків репродукцій картин, гравюр та рекламних листівок, що ілюструють поступовий і невпинний розвиток цивілізації, яка вміє потішити свої органи чуття і водночас втамувати спрагу до соціальної взаємодії.


Поделиться в Facebook взять код для блога
5/33  = 38
Шивельбуш Вольфганг Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів.
Конкурс Goethe-Institut
Перекладач Юрко Прохасько прийшов до мене із невеличкою шкіряною валізою.
Мені це не здалося дивним, бо я бачив його вперше: хто знає його звички? Я
також був мало знайомий із його перекладацькою манерою: книжка Вольфґанґа
Шивельбуша “Смаки раю” - от і все, що встиг прочитати. Десь у мене там лежить
його переклад роману Франца Кафки “Зниклий безвісти”, але до нього ще не дійшла
черга.

- Всі рецензії на мого Шивельбуша, які мені досі доводилось читати, -
сказав Прохасько, - це, швидше, відгуки. Вони просто коротко або довго
викладали зміст книжки і додавали туди свої особисті враження. Лише дехто
помітив, та й то — як прикру обставину, наявність деякої кількості діялектних
слів та зворотів. Один з рецензентів взагалі зауважив, що вони — зайві та
утруднюють розуміння. І жоден навіть не зробив спроби подумати, навіщо я це
роблю!

- Здогадуюсь! - відповів я Юрку. - Їм все ж таки варто було зважати на тему
книжки Шивельбуша — genu&­#223;mittel (засоби насолоди, задоволення). Коли йдеться про речі явно зайві,
додаткові, такі як прянощі, збудники та дурмани, що є менш з тим невід'ємною
частиною нашого раціону, то найближчими їх відповідниками у мові будуть саме
слова діялектні. Вони є певною приправою до тексту і створюють йому особливий присмак.

Прохасько посміхнувся та потер шкіряний бік своєї валізи. Здається, він не
збирався розкривати мені цю загадку.

- У книжці йдеться про прянощі, каву, шоколад, чай, тютюн, пиво, горілку і
навіть опій, - сказав я. - Всі ці речовини, окрім хіба що останньої, дуже добре
знайомі сучасній людині на смак. Але Шивельбуш не просто розповідає про їх
появу в європейській культурі, а дає докладний аналіз наслідків їх
застосування. Мене особисто шокували деякі цитати, наприклад, із класика лівої
ідеології Карла Каутського. “Без корчми, - писав він, - для німецького
пролетаріяту немає не те що товариського, але й політичного життя”. Зі слів не
лише Каутського, але й Фрідріха Енгельса випливає, що класова боротьба напряму
залежить від напоїв, які вживають робітники. Так пиво та вино зве їх до
організованого спротиву, а горілка навпаки — розслаблює та змушує йти на
компроміси із реакціонними силами. Цей взаємозв'язок наштовхнув мене на досить
несподівані аналогії із сучасністю!

- На які ж, цікаво було б дізнатися? - спитав Прохасько, чухаючи своїй
валізі теплу та м'яку спинку.

- Ну, наприклад, до яких напоїв ближче особа Віктора Януковича? Якщо він
реакціонер, а на те вказує його неприязне ставлення до Помаранчевої революції,
то, виходячи з логіки Каутського, йому ближче міцні напої типу горілки, чи не
так?

- Я цього не казав, - відповів мені Прохасько. Хоча, може, він нічого й не
відповідав, а просто знов посміхнувся? Важко сказати: іноді мені здавалося, що
найбільшу увагу він приділяє не моїм міркуванням, а обіцянкам, які
випромінювала його валіза.

- Те саме ми можемо сказати і про весь кабінет міністрів на чолі із Миколою
Яновичем Азаровим, - продовжив я аналогію. - З іншого боку політики
опозиційного табору, такі як Юлія Тимошенко, Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок та
інші, мали би бути схильними до вживання пива та вина. І це ще не все! В іншій
главі “Смаків раю” я знайшов вельми цікаве місце, де йшлося про уподобання
літераторів. Так от, за спостереженнями Шивельбуша, Ґете був більше схильний до
вживання шоколаду, у той час як Бальзак ненаситно поглинав каву. Причому
залежність тут прослідковується досить чітка: шоколад — це напій
аристократичний, його п'ють люди, що не звикли рахувати гроші, натомість кава є
ознакою схильності до тяжкої праці за умов конкуренції та ринкової економіки.
Які ж ми можемо тут провести аналогії із сучасністю? Більшість українських
письменників не є активними учасниками літературного ринку, тому їх сміливо
можна записувати до прихильників шоколаду. А от, скажімо, Оксана Забужко,
остання книжка якої непогано розходиться у книгарні, явна кавоманка!

- Як ви сказали? - посміхнувся Прохасько й поклацав замочками своєї валізи.

- Кавоманка. Я мав на увазі, що пані Оксана жлуктить каву цілими відрами, і
саме цим пояснюється її шалена працездатність. Навіть читання її пухлого роману
потребує неабияких зусиль, а уявіть собі, що за титанічна наполегливість рухала
нею під час його створення! Тут явно не обійшлося без кави, а можливо, і деяких
інших збудників. Гадаєте, вона не вживає опій?

- Я не знайомий із нею так близько, але думаю, що ні, - відповів мені
Прохасько.

- Опій у наші часи важко дістати, - погодився я. - Ну, не те щоб важко, але
це пов'язано із певними труднощами кримінального характеру. Але ж вчитаймося у твір Шивельбуша! Це мало
для кого новина, та Де Квінсі, Колридж, По, Бодлєр, Нерваль, Теофіл Готьє — всі
вони вживали і опій, і гашиш. Чому сьогодні, коли наркотики можна купити на
перерві у будь-якому київському ліцеї, ми не маємо такої шикарної плеяди
майстрів пера? От скажімо, що курять на вашу думку Сергій Жадан та Юрій
Андрухович?

- У вас надто багато запитань, - пожалівся Прохасько. Невідомо, навіщо він
це зробив, бо питання мої не потребували ніякої відповіді: навіть якщо б його
не було поруч, я питав би порожнечу. Тим часом Прохасько й далі пестив свою
валізу.

- Взагалі у мене є теорія, що гучні плеяди імен були створені завдяки
потужній та впливовій літературній критиці та перекладацькій традиції. Добрі
письменники є у кожній літературі, але всесвітньо відомі — лише у тої, яка дбає
про критику та переклади. Це ж елементарно, Ватсон! Ви зі мною згодні?

Та Прохасько більше нагадував рухомий манекен у вітрині. Я давно хотів з
ним поговорити, і от така нагода випала, але розмова явно не клеїлася. Раптово
перекладач піднявся та без зайвих слів вийшов із кімнати, залишивши мене один
на один з його валізою. Я сподіваюся, він не образився, і хочу дізнатися, що ж
там таке всередині. Мабуть, її можна відкрити, але тоді він точно образиться, з
іншого боку він залишив її мені свідомо. Це означає, що він хотів, аби я
розкрив валізу, що я й роблю негайно та рішуче.

Рецензія з 100buch.in.ua

Поделиться в Facebook взять код для блога
14/17  = 31
Шивельбуш Вольфганг Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів.
Конкурс Goethe-Institut
Чи часто ми п’ємо каву? Один раз на день? На тиждень? Чи Ви надаєте перевагу чаю? А Ви ніколи не думали, що раніше ні один напій, ні інший не був таким звичайнимдля нашого повсякдення? Кава, шоколад, чай, приправи, цигарки – все це те, що з’явилося у Європі лише кількасот років тому. І про те, як прянощі, збудники і дурмани завоювали серця жителів Старого світу витончено описує сучасний німецький
історик у книзі «Смаки раю».

Перше враження від назви книги може бути оманливим, адже наш читач із впевненістю скаже, що про завоювання кавою, шоколадом і неймовірною кількістю інших речей у 17-18-их сторіччях, детально описано французьким істориком із школи «Анналів» Фернаном Броделем у його тритомній праці. Але попри цю схожість тем підхід описів цих двох дослідників різний. У «Смаках раю» Ви не знайдете особливих натяків на
економічну складову цих процесів. До того ж, у книзі Вольфгана Шивельбуша описи і витяги із джерел насичені карколомною кількістю зображень, гравюр, тогочасною рекламою. Історія оживає на сторінках книги. Тому характер викладу думок є скоріше довільним і подає сприйняття з боку споживачів тих товарів, а не самі процеси появи й утвердження продуктів на ринку.

Інший важливий момент, це те, що царина дослідження пана Шивельбуша зосереджена саме на Genussmittel - на речовинах,
які збуджують, затемнюють розум за уявленнями людей того чи іншого сторіччя.

Після невеликого огляду прянощів на початку книги, Вольфганга Шивельбуш виокремлює великий розділ на огляд того, як пиття кави стало частиною культури Європи. Цей
розділ можна назвати від повного нерозуміння до ідеології та політичної складової. Логічним переходом стає перехід до теми чаювань.

Короткий огляд дитячого напою, як шоколад, і наступний крок – розгляд історії та зміни ставлення до тютюну. Люлька, сигара, сигарети, чоловіки та жінки! Культура куріння завойовує не лише увагу чоловіків, паління стає важливим елементом емансипації жінок! А фактично одним із її символів. Складно уявити, але наполеонівські війни разом із іншими кампаніями спричинили не лише поширення звички паління серед різних країн, а й винайшли сигарети. А наскільки неймовірні властивості мав тютюн за тогочасними уявленнями годі уявити.

Одним із найяскравіших розділів оповіді Вольфганга Шивельбуша стає розповідь про пиво, горілку та боротьбу із алкоголізмом. Його поширення стало результатом прискорення процесу сп’яніння у зв’язку із вживанням горілки, яка дає
можливість оп’яніти набагато швидше, ніж пиво. Між іншим, цікаве зауваження Вольфганга Шивельбуша і про звичність вживання пивового супу як щоденної страви ще до ери прянощів, збудників і дурманів.

Варто додати про соціальну складову роботи «Смаки раю». Безумовно, усі звички, напої поширювалися із верхів до низів, але не менш цікаво автор книги описує в останніх розділах про ритуал пиття і виходить на антропологічний рівень процесу пиття як такого.

У прикінцевих сторінках дослідник звертається до теми опіуму. Власне, у книзі ми бачимо вдалий огляд вищенаведених трансформацій у суспільстві та його свідомості через знайомство із новими витворами доби.

Великим плюсом книги Вольфганга Шивельбуша є добре впорядкована бібліографія за тематичним показником. До того ж автором було використано вражаючу кількість ілюстрацій як із німецьких архівів, так і з американських чи інших музеїв та комплексів.

Ця робота стане у нагоді не лише фахівцям із історії повсякдення, а й пересічному читачу, який безумовно має змогу почерпнути для себе щось нове.

Рецензія з 100buch.in.ua

Поделиться в Facebook взять код для блога
10/17  = 27
Шивельбуш Вольфганг Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів.

С этой книгой читают:
 


Еріх Фромм
Мати чи бути?
 


Йорг Баберовскі
Червоний терор
 


Мора Терезія
День у день (Alle Tage)
 


Райнер Марія Рільке
Нотатки Мальте Лявридса Бриґґе
 


Германн Юдіт
Нічого, крім привидів