Сеть знакомств для любителей книг


Интернет реклама УБС
Художественные

Поделиться в Facebook Купить:
Купить в Украине
Ліна Костенко
Записки українського самашедшого

Твір написаний від імені 35-річного комп'ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу.

Ліна Костенко : Записки українського самашедшого

[написать рецензию на эту книгу] [добавить книгу в закладки]
Larisa Mas
Пока не читала, но очень хочется. Книжка презентовалась перед днем Святого Николая.
"Мені дуже шкода було свою рідну, незалежну державу, не хотілося писати чогось прикрого. Але коли я побачила, що ми її втрачаємо, що це моральна катастрофа, і винуваті не тільки вороги, а часто самі українці, і навіть патріоти, і навіть з вусами, я свідомо на це пішла, бо колись треба просто скинути з себе останні ілюзії і треба втриматись над краєм прірви", - сказала вона.

Поделиться в Facebook взять код для блога
37/138  = 175


Ліна Костенко
Записки українського самашедшого
Alex Riabtsev
Чудова (перша!) прозова книга видатної української поетиси Лін Костенко. Не скажу, що читається легко, але, якщо упіймати ритм, то отримуєш справжнісінький захват.
Про любов, про чоловіків і жінок, про відносини, про патріотизм і Україну.
Давайте тримати оборону живими, а не щоб наші мертві тримали оборону.

Поделиться в Facebook взять код для блога
26/22  = 48


Ліна Костенко
Записки українського самашедшого
Элина Слободянюк
Роман Лины Костенко запланировала прочитать в пляжном режиме, поэтому отложила чтение на август. И так сложилось, что страницы о первом аресте Тимошенко читала в день ее второго ареста, а окончание романа (о Памаранчевой революции) дочитывала в день 20-тилетия украинской Независимости. И подумалось, что Лина Костенко одна из немногих живых, удерживающих линию национального спасения….
Я откладывала эту книгу «в долгий ящик» еще и потому, что слышала немало недобрых отзывов. Еще до начала чтения решила для себя: обязательно опишу свои ощущения, и не буду снисходительной, если не понравится, так и напишу… (Она снисхождения не ждет, и, самое главное, в нем не нуждается. Это Она снисходит до того, чтобы оставаться нашей современницей.)
Мой вывод таков: это – не пик творчества Лины Костенко, но, безусловно, выдающееся события украинской литературы. Объясню свою мысль. Костенко – гениальный поэт. И в поэзии она входит в тройку украинских гениев. (Жаль, что поэзия плохо поддается переводу, а то ее гениальность заметили бы и в мире.) Ее роман не гениален, но состояние украинской литературы таково, что он мощно выделяется на общем фоне.
А теперь о моих ощущениях подробнее. Первые страницы читала насторожено, скептически. Но на фразе «Гоголь – це російський письменник, але це – український геній» я перестала быть сторонним наблюдателем и погрузилась с головой. Как старая книгоманка, я могу внушительный томик глотнуть за день-два. С «Записками» так не получалось. Не потому, что текст пестрит апокалипсными подробностями (они то меня как раз не очень задели). Я не могла сразу употребить много текста из-за его насыщенности, как сразу нельзя съесть много меда. Привычную для ее поэзии щедрость метафор Костенко перенесла и в прозу. (Более того, мне кажется, она даже изобрела такой прием, как сдвоенная метафора).
Единственное, что мне не понравилось, факт, что повествование ведется от имени мужчины. В том смысле, что мне показалось, что мужчина не совсем достоверен. Ну, не получилось у автора перевоплотиться в противоположный пол. Это скорее мужчина такой, каким его видят украинские женщины (в том числе и я). Или я не права? Вот было бы интересно услышать мнение самих мужчин по этому поводу. «Записки» - это, безусловно, постмодерн и не совсем литература. На мой взгляд, это – фиксация национальной рефлексии. Для тех, кто еще не прочитал «Записки» хочу процитировать несколько из сотен и сотен зацепивших меня фраз, которые обязательно станут крылатыми:
«У нас така глибока чаша терпіння, що здається вже і без дна.»
«Суспільство мало того, що хворе, воно ще й виразно плебейське.»
«Глобалізація глобалізує всі проблеми і ні одної не зменшить. Зменшиться тільки роль держави, деякі скотяться по глобусу, як сльоза.»
«Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.» «Кожному поколінню сняться свої кошмари.»
«Лінію фронту національного порятунку у нас давно вже тримають мертві. А перемогти можна, лише коли її тримають живі.»
«Мужчини імперських націй мислять категоріями сили. Мужчини поневолених, але гордих націй мислять категоріями свободи. А такі, як оце ми, все надіються що якось воно буде.»
«Манія величі – це хвороба. Комплекс меншовартості – теж хвороба. Тільки ще гірша. Бо від манії величі станеш іспанським королем, як Поприщін у Гоголя. А від комплексу меншовартості відчуєш себе комахою і побіжиш по стіні, як Грегор у Кафки.»
«Нашого цвіту по всіх борделях світу.»
«У нас тепер така свобода, наче сміттєпровід прорвало.»
« Опозиція призначила громадянську акцію «Повстань, Україно!» Не повстане. Акції призначаються, повстання – ні!»
«Люди не знають кого вибирати, бо не можна ж вибирати когось з нічого.» «Телеекран над Майданом – як збільшувальне скло Історії. Я не пізнаю цих облич – вони прекрасні.»
«Все одно за владу буде соромно, за будь-яку владу час від часу буває соромно. А от за Україну соромно вже не буде, і моє місце серед цих людей.»

Поделиться в Facebook взять код для блога
16/28  = 44


Ліна Костенко
Записки українського самашедшого
Юрій Луценко*
Сповідь серця великої громадянки України. Надихає.

Позначка автора резенції для цієї книги:
"!" - означає вищий клас

Поделиться в Facebook взять код для блога
20/20  = 40


Ліна Костенко
Записки українського самашедшого
Олена Совин
Книга написана від душі та про душу. Душу справжнього українця. Не знаю, чи коли пройде років 10 чи то 20 ця книга буде далі настільки цікавою українцям. Але зараз усім для кого ім'я Георгія Гонгадзе звучить по особливому, в кого десь в закутках столу є чорна трикутна хустинка із терновим вінком та написом "Правди", усім, хто пам'ятає як по радіо Незалежність цитували уривок творіння "Вертеп" Грицька Чубая та в кого в шафі обов'язково знайдеться хоч один елемент одягу помаранчевого кольору. До вас ця книга говоритиме дуже непідробними почуттями та реаліями.

P.S. Прочитала я цю книгу, незважаючи на об'єм, за один раз, і що дуже символічно в поїзді Львів-Москва.

Поделиться в Facebook взять код для блога
13/11  = 24


Ліна Костенко
Записки українського самашедшого

С этой книгой читают:
 


Алексей Курилко
Бег по жизни
 


Мила Иванцова
Витражи
 


Роальд Даль
Матильда
 


Денис Каплунов
Эффективное коммерческое предложение
 


Айн Рэнд
Атлант расправил плечи