Сеть знакомств для любителей книг




Интернет реклама УБС

Поделиться в Facebook Купить:
Купить в Украине
Василь Шкляр
Залишенець Чорний Ворон

Анотация: Їх називали бандитами, розбійниками, головорізами й навіть у прокльонах-анафемах забороняли згадувати їхні імена. Щоб вбити у пам’яті упокореної маси ту ідею, за яку повстанці жертвували свої молоді життя. Авжеж, вони стріляли, вішали, палили, нищили — але кого? На їхньому бойовому чорному прапорі напис: «Воля України або смерть». Вони не вийшли з лісу навіть тоді, коли навкруги запанувала чужа влада і вже не було надії на визволення. Вони — залишенці — обрали собі смерть.

Василь Шкляр : Залишенець Чорний Ворон

[написать рецензию на эту книгу] [добавить книгу в закладки]
Анатолий
Ой ка-а-а-кие мы у-у-умные! Удел бездарей-ценителей - поливать грязью все, что им не понравилось. Вы сами-то способны хоть на что нибудь. Нарциссы хреновы.

Поделиться в Facebook взять код для блога
27/65  = 92


Василь Шкляр
Залишенець Чорний Ворон
Игорь Федорец
При всій моїй повазі до вчинку Василя Шкляра стосовно Шевченківської премії та Табачника та незважаючи на всю мою любов до України, вимушений визнати наступне.
«Залишенець Чорний ворон» - то якась пафосна муть з персонажами, що страждають на примітивізм середньої степені тяжкості. Дочитав до 73 сторінки і покинув.

Поделиться в Facebook взять код для блога
31/42  = 73


Василь Шкляр
Залишенець Чорний Ворон
Сергей Жигинас
Ця книга впливає на кожного читача, незалежно від його переконань, бо в ній дуже гостро наявна проблема особистого вибору.
Вибір Чорного Ворона - його свідомий вибір, тому він особисто - переміг (не здався, не одступився), ще й до того - може і залишився живим (катарсис). Персонаж дуже яскравий, привабливий, викликає бажання бути схожим на нього - тому вважаю роман джерелом енергії та завзятості до дії, робити справу тому, що не можеш її не робити, ніж розраховуючи тільки на ймовірний результат. А це так потрібно у наш час, зважаючи на послаблення особистості та зниження пасіонарності.

Поделиться в Facebook взять код для блога
37/19  = 56


Василь Шкляр
Залишенець Чорний Ворон
Валерій Пекар
«Бій відлунав. Жовто-сині знамена
Затріпотіли на станції знов…»
Думаю, кожен з дитинства пам’ятає ці рядки. Сьогодні, у непростий час пошуку справжньої української ідентичності, ми знов і знов повертаємось у часи громадянської війни, аби знайти там відповіді на питання сьогодення. Чи, може, це передчуття наступної громадянської війни?

Роман «Чорний Ворон» присвячено найменш відомим і найтрагічнішим сторінкам історії тієї війни — останнім рокам боротьби останніх загонів української армії на початку 1920-х. Вже не десятки тисяч, а лише сотні і навіть десятки шабель. Вже виключно партизанська стратегія і переховування на базах в непролазних хащах. Вже ніколи загони не ставатимуть більшими — а лише меншими, меншими, меншими після кожного бою та після кожної більшовицької агітки.

Де та межа, за якою подальший спротив є безглуздим і означає лише вірну смерть та невідворотну смертельну небезпеку для тих, кого ти взявся захищати, — старих, дітей, жінок? Як жити, кому вірити в умовах, коли зрадником може виявитися кожен твій товариш по зброї чи кожен селянин, що колись допомагав тобі роками, наражаючи себе на смерть? Що робити далі, коли вже нема жодних надій, жодних сподівань?

Роман чітко висвітлює основні проблеми повстанського руху: слабкість центрального керівництва та його відірваність від польових командирів, нездатність об’єднатися і взаємну недовіру, відсутність стратегії. Незважаючи на цінності та ідентичність, часом саме випадок визначає, на чийому боці воювати у громадянській війні, — і хтось вірний своєму вибору навіть у безнадійних ситуаціях, а хтось легко перекидається до супротивника. З іншого боку, зроблений колись вибір тяжіє над долею, а честь не дозволяє змінити його.

Епічний стиль роману має й свої недоліки. Козаки постають всі як один статні, охайні й світлолиці, а москалі — невеличкі на зріст, карячконогі та потворні. Добре показано, як єврейські громади ненавиділи петлюрівців (хоч до махновців ставилися прихильно), — але з якого дива це сталося, про те ані слова.

Але ось головне. Громадянська війна постає в романі як війна між українцями та жидо-москалями, до яких приєдналися нещирі запроданці. Але ж, м’яко кажучи, цим суть тієї шаленої війни не вичерпується. Неупереджений погляд побачив би, окрім іноземної навали, і класові суперечності (пам’ятаємо, в школі нам, навпаки, намагалися все пояснити виключно ними), й ідеологічні розбіжності шириною у прірву, й геополітичні інтереси великих держав, і складову звичайного бандитизму.

Роман є літературним шедевром: його пречудова мова і закручений сюжет тримають читача в напруженні від першої до останньої сторінки. Але головної задачі літератури — дати відповіді на найболючіші запитання сьогодення — він не вирішує. Натомість, певною мірою, він стверджує неможливість знайти ці відповіді. В підсумку це означає, що Чорний Ворон віщує сьогодні народові ту саму долю, яку він колись обрав собі: відчайдушний спротив аж до смерті, без надії та сподівань.

Поделиться в Facebook взять код для блога
26/26  = 52


Василь Шкляр
Залишенець Чорний Ворон
Bogdana Boychuck
«Воля України або смерть»
Напис на бойовому прапорі повстанців Холодного Яру
Для мене «Чорний ворон» – книга націоналістична, саме що не антирадянська, а антиросійська! Це книга ксенофобська, а це шлях в нікуди.
Єжи Гофман, польский кінорежисер, про відмову знімати
фільм за романом В. Шкляра «Залишенець. Чорний ворон»
«Залишенець. Чорний ворон» – історичний роман українського письменника та політичного діяча Василя Шкляра. Порівняно нова книга вже стала популярною, відомою та певною мірою скандальною. Більшість дізналася про новий твір автора після відмови останнього від Шевченківської премії. У листі до Президента України Василь Миколайович просив «врахувати в Указі з нагоди нагородження лауреатів Шевченківської премії моє прохання про перенесення нагородження мене Шевченківською премією на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника».
Так чи інакше, на мою думку, ця книга приречена на визнання. Темою роману є один з найкривавіших і найбіль замовчуваних у радянські часи періодів української історії – боротьба повстанців проти окупаційної влади у 20-х рр. ХХ ст. Ці часи почали активно досліджуватися лише за часів незалежної України. Більшість документів, у яких можна було довідатися достовірну (а не перекручену та спотворену радянськими істориками – оспівувачами чинної влади) інформацію про діяльність повстанців, були закриті за сімома замками у архівах КДБ. Уривки з таких документів та посилання на них автор наводить у романі досить часто. Саме вони – документи із розсекречених архівів КДБ – були взяті Василем Миколайовичем за основу твору. Головний герой – повстанський отаман Звенигородщини і Холодного Яру Чорний Ворон, талановитий військовий керівник, боєць і месник. На жаль, герой був принесений у жертву патріотичній ідеї. Так, вбивство для нього стало «буденною роботою, від якої тільки болітимуть руки ночами». Автор частково ототожнює себе з героєм: розповідь ведеться то від першої, то від третьої особи. Тож завдяки такому шикарному прийому про Чорного Ворона ми, на жаль, нічого нового не дізнаємося. Можливість створити сильний, багатогранний характер просто втрачена.
Друзі та соратники Ворона – Вовкулака, китаєць Ходя, молодий Біжу, інші отамани – під стать герою. Прихвосні радянської влади, безжалісні шовіністи, пузаті бюрократи та особливо зрадники – усіх ворогів українського народу повстанці відправляли до «земельної контори».
Щоразу в романі постають гіперболізовані картини сутичок повстанців з представниками офіційної влади. Розмахом і пафосністю ці сцени дещо нагадують Кобзаревих «Гайдамаків»: «Довго, довго кров степами // Текла-червоніла». Гіперболізованими засобами автор не лише доносить до читача ідею, а й відтворює правду – трагедію боротьби.
Не оминув Василь Миколайович і жіночі образи. Ось козачка Дося: «У бою … це була сатана, вона рубала з обох рук». Ось сліпа знахарка Євдося, що не раз виручала хвацького отамана. Ось і кохана Ворона – Тіна, що згодна навіть ризикнути своїм життям заради залишенця.
За всіма кривавими подіями уважно слідкує чорний старий одноокий ворон. У кінці твору він помирає. Однак справа залишенців продовжує жити.

Поделиться в Facebook взять код для блога
14/18  = 32


Василь Шкляр
Залишенець Чорний Ворон
Anna Melnik
"Залишенець. Чорний ворон" - пригодницький історичний роман Василя Шкляра. Він захоплюючий і динамічний. У романі автор зобразив прекрасні батальні сцени і хороші діалоги. Сам же роман написаний стрімко, захопливо, інколи весело, інколи страшно. Він суперечливий, як і все, що стосується української історії, - лунали й звинувачення автора у надто позитивному зображенні українців і надто негативному - представників інших національностей. Проте для масового історичного роману це не є чимось незвичним.
Впадає в очі авторське «я». Епічний герой Шкляра - Чорновус по прізвиську «Чорний Ворон», невловимий, здатний буквально з'являтися за спини ворога і йти непоміченим, виймати з кишені секретні документи. Він ніби є характерником. Герой розповідає про себе з чарівно-простодушним хвастощами: «Ніколи я не був мародером, та завжди з якимось дурним лоскотом у грудях любив потрусити потайні чужинські кишені, планшетки й портфелі, які носила не дрібнота, а здебільшого "риба" серйозніша, - в суконних френчах, шкірі й хутрах…»
Яким чином він примудрявся проробляти такі витівки, залишаючись при цьому непоміченим, загадка, тому що як з'ясовується, навіть зовнішній вигляд героя наганяв страх на ворога.
Книга Шкляра відкрила для багатьох читачів пласт української історії, про який хіба декому з них діди й прадіди розповідали пошепки. До цього про Холодний Яр - неймовірну боротьбу повстанців проти Червоної армії - можна було почитати хіба в малодоступній книзі Горліса-Горського, тепер же ця тема у захопливому викладі присутня на полицях багатьох книгарень.
Прочитавши цю книгу у мене виникло таке враження, що ніби кожна буква, кожне слово в цій книзі «дихає» любов’ю до України. Вона просянкута патріотизмом і яка ж велика сила патріотизму живе в ній…
Здається, шо протягом читання, я ніби сама занурюваляся в те життя, в ті пекельні будні, неначе я переживала ці страхи ще і ще. На мою думку, цю книгу має прочитати кожен українець, щоб зрозуміти, де насправді герої нашої України…

Поделиться в Facebook взять код для блога
11/16  = 27


Василь Шкляр
Залишенець Чорний Ворон

С этой книгой читают:
 


Данило Чайковський
Хочу жити!
 


Нассим Николас Талеб
Черный лебедь
 


Элинор Остром
Управляя общим
 


Джордж Оруэлл
1984. Скотный Двор
 


Айн Рэнд
Атлант расправил плечи