Сеть знакомств для любителей книг




Интернет реклама УБС
Философия, история



Поделиться в Facebook
Василь Ковальчук, Лідія Стойкова
Злочини без кари

Василь Ковальчук, Лідія Стойкова : Злочини без кари

[написать рецензию на эту книгу] [добавить книгу в закладки]
Ivanka
Опенько Іванна 1-й курс, 3 група

Знаєте, не часто читаєш історичну книгу, що могла б настільки захопити своїм сюжетом.

Чому ця книга особлива? Бо автор пише все від першої особи, і це дає неповторне відчуття власне твоєї присутності при цих подіях. Я думаю, що Василеві Ковальчуку вдалося все так тонко відтворити на папері, бо окрім того, що він є письменником, він іще й журналіст. Тому вся його книга – це відчуття того, що ти ніби читаєш репортаж: ти у епіцентрі всіх подій. Ти учасник, ти глядач….

У книзі мова йде про операцію «Вісла» і, так би мовити, очевидців і постраждалих під час неї. Загалом, все це він показує на прикладі власної сім’ї. Ви тільки уявіть-сотні, тисячі сімей відривають насильно від власної землі і відправляють у зовсім чужий, невідомий край. І от тут і відкривається вся душа Лемківця. Особливо мене вражає той факт, що народ, що ніби проживає на нерідній території - і так поважно ставиться до української землі: вони так само сприяють її розвитку, становленню. Це заслуговує неабиякої поваги з нашої, читацької сторони.
Абсолютно всі моменти, до найдрібніших подробиць описується в «Злочин без кари» - починаючи від преїзду і закінчуючи детальним описом побуту лемківців.

Ви запитаєте: то в чому полягає сутність назви? Я думаю, що кожен сам знайде відповідь на це запитання, прочитавши книгу Ковальчука. Але сам автор, як головне питання твору висуває те, чи будуть покарані «злочинці»? Чи отримає хтось по заслугах, за ініціювання і втілення у життя такого нелюдського плану, як операція «Вісла».

Книга вся насичена емоціями людського горя, переживань. Можливо хтось скаже, що таке важко читати, та вся насолода якраз в тому, що сенс дуже глибокий і непростий, але в той же момент читається із захватом.

Іще мене порадував той факт, що розділи в книзі дуже маленькі –і це не обтяжує читача. Та й сама книга невеликого об’єму: немає величезних і важких описів, письменник не вдається до складних художніх форм і засобів, тому особисто мені було читати книжку легко, як на одному диханні.

Власне, я впевнена, що твір Васися Ковальчук заслуговує на увагу широкої аудиторії. Бо ж тут розкривається іще одна сторінка, і не тільки нашого народу.Наша історія дуже тісно переплетена із історією інших країн і народів. А події 1947 року – це так само наша історія, хоча і гірка..Але правдива, як вона буда, буз перебільшень і викривлень.

Поделиться в Facebook взять код для блога
20/25  = 45


Василь Ковальчук, Лідія Стойкова
Злочини без кари
Anastasiya
Книгу «Злочини без кари» написав український журналіст, діяч, поет та справжній патріот України Василя Ковальчук, серце якого назавжди залишиться в рідному краї - Лемківщині.
Ковальчук у своїй книзі порушує дуже болючу для себе тему - життя потерпілих від операції «Вісла» на Україні. Вже з перших сторінок автор вказує на те, що події будуть більш локалізованими, тобто , подальший розвиток дії стосуватиметься трагедії конкретної етнічної групи – Лемків, життя В.Ковальчука і його «злочин» на українській землі. 1947 рік. Село Злоцьке .Сотні сімей відривають від рідних домівок і земель для переселення на чужу їм територію – Україну. Серед них і сім’я Василя Петровича. Ще довго доведеться поблукати сім’ї Ковальчиків українською землею, аж поки не знайдуть притулок у с. Мар'янське .
Дуже цікаво читати цю книгу тому що, завдяки автору виникає ефект присутності –так як розповідь ведеться від першої особи. Це поглиблює співпереживання читача. Чималу роль відіграє те, що основною лінією сюжету є розповідь автора про реальні події із свого життя. Книга читається легко але життя Лемківців після переселення описано досить детально, і це трохи втомлює.
Систематизувати прочитане допомагає те що твір складається з маленьких глав. Для мене найцікавішим виявився розділ присвячений Богдану-Ігору Антоничу, на честь якого і було засноване товариство Також є окремі розділи про життя лемківців, вірші автора, присвячені рідній землі, розповідь Лідії Стойкової про безпідставні репресії її батьків, розділ про створення товариства «Лемківщина»..
Цю книгу можна було б вважати авторською якби до композиції не були включені статті і інших Лемків про свої долі саме це робить її народницькою. Автор намагається довести нам незламність духу Лемка. Він доводить що Лемки це окрема єтнокультура, яка лише проживає на теренах України , але наголошує на тому що Лемки поважають Україну і роблять все для її розвитку і процвітання. Також у творі , від автора лунає питання: «Чи будуть покарані винні у стражданнях невинних людей?»
Отже, у цій книзі зібрано дуже багато людських переживань та історичних фактів, На мою думку потрібно більше писати і публікувати подібні книжки для того щоб , відкрити сучасному суспільству всю правду про ту каторгу яку пережили наші предки і не дати стати забутими єтнокультурам які проживають на Україні .
Я захопилась цією книгою з перших сторінок і рекомендую її всім!

Царенок Анастасія 1 курс 4 група

Поделиться в Facebook взять код для блога
15/22  = 37


Василь Ковальчук, Лідія Стойкова
Злочини без кари
Мирослава Левкун
Вічний страх, тривожне очікування, неминуча безвихідь, понівечені долі, ріки гірких сліз, панівна несправедливість – обов’язкові складові сталінського тоталітарного режиму, який зумів зруйнувати життя мільйонам безневинних людей. Так, XX століття , й справді, підготувало для українського народу декілька «незабутніх» сюрпризів, що навіки закарбувались у його пам’яті. «Найбільшим подарунком» став Йосип Віссаріонович Сталін – диктатор, тиран і деспот, який перетворив життя майже всіх українців на справжнє пекло.
У творі Василя Ковальчука та Лідії Стойкової «Злочин без кари» розповідається про дві нещасні долі, які на своєму ж досвіді відчули, що таке важка сталева рука сталінської диктатури, яка лише мріє добратись до твоєї горлянки й забрати у тебе життя. Також у творі, крім оповідань, наявні світлини авторів і вірші В.Ковальчука.
« Тота сторона мила, де м*я мати породила»
Перше оповідання розкриває перед нами трагічну картину примусового переселення людей з Лемківщини у центральні райони України : «Це було трагічне дійство, декораціями якого служили чудові краєвиди Західних Карпат, незліченні горби і пагорби, вічнозелені масиви лісів, дзюркотливі і швидкоплинні гірські потічки…». Василь Ковальчук з жахом розповідає, як його разом з родиною виселяли з любої домівки, відправляючи бозна-де: «Отже, треба було виїжджати.. у моїй пам*яті глибоко вкарбувались охоплені розпачем обличчя мами і тата. З великим сумом і плачем покидали ми рідну землю, прощалися з новозбудованою хатою». Лемкам дійсно було важко покидати рідну землю, де вони народились і зростали, де була їх історія і їхнє коріння: «А плачу було багато. Від людських сліз, здавалось, повноводнішими стали гірські річечки».
«Пам’ять про батьків завжди є живою в моєму серці»
У другому оповідання Лідія Стойкова розповідає нам про своє нещасливе дитинство: про те, як не могла дізнатись справжньої причини ув’язнення матері,про те, як спостерігала, як згасає життя у батькових очах, про те, як усе своє дитинство провела в переживаннях, а доросле життя - у пошуках: «Мені не давала спокою доля моїх батьків : чому вони були репресовані, чому їх знищили, де могила мами?», про те, як стала сиротою, у ранньому віці: «Батько не винен, але знищений. Мати не винна, але теж знищена. Неймовірних душевних травм зазнали бабуся і дідусь…Я і сестра лишились сиротами. І це лише в одній нашій родині. А таких родин в Україні були сотні тисяч. Якби таку біду спричинила одна людська подоба, її назвали б злочинцем і покарали. А як назвати і покарати систему, яка такі злодійства чинить свідомо і цілеспрямовано проти всього народу?». Єдине, що залишилось у Ліди від мами це лист – простий шматок паперу, який для неї завжди був, є і буде малесенькою частинкою вічної материної присутності, найбільшою розрадою, безцінною пам’яткою і ще одною згадкою про мамину любов, турботу і ласку: «Лист мами є для мене святим заповітом, який не лише викликає сльози на очах, але й радить, як жити».
Книга вражає тим, що не зважаючи на автобіографічний сюжет, вона розповідає про життя не лише двох людей, а сотень тисяч українців. Адже безпідставні репресії Сталіна поглинули всю українську націю. Майже все населення Лемківщини (та й не тільки Лемківщини) було вигнане з рідного краю, і тисячі дітей залишились сиротами через диктаторський режим. Тож цю книгу дійсно варто прочитати. Вона, однозначно, просто буде не в змозі залишити читача байдужим.

Поделиться в Facebook взять код для блога
14/16  = 30


Василь Ковальчук, Лідія Стойкова
Злочини без кари
Христина
Чи буває злочин без кари ? Історія говорить нам про те, що буває . Підтвердженням цього є книга Василя Ковальчука, яка так і називається – «Злочин без кари» .
У творі йдеться про життя потерпілих від операції «Вісла» на Україні, а саме – на Лемківщині . 1970-й рік став фатальним для сотень українських сімей, які були депортовані з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 року належали Німеччині . Операція була здійснена керівництвом Радянського Союзу, Польщі та Чехословаччини . Серед депортованих опинилася і сім’я Василя Ковальчука, тому розповідь ведеться від першої особи . Цей психологічний прийом, що його автор використав у своєму творі, змушує читача глибше зрозуміти трагічність цієї події , а також збільшує його співпереживання .
Книга також містить статті про гірку долю інших лемківців, вірші автора, присвячені Батьківщині, сумна розповідь Лідії Стойкової про нещадні, безпідставні репресії її батьків, розділ про створення товариства «Лемківщина», а також, розділ присвячений Богдану-Ігору Антоничу, на честь якого і було засноване товариство .
Твір легкий для розуміння, адже містить у собі невеликі розділи, виключає зі змісту довгі, обтяжливі описи стану природи та людини, а також, занадто важкі художні прийоми . Тому твір розрахований на велике коло читачів .
Важко змусити людину щось прочитати . Та й навіщо це робити ? Але якщо ви дійсно цікавитесь історією нашої Батьківщини і вас турбує гірке минуле наших пращурів,то раджу вам прочитати безсмертну історичну книгу «Злочин без кари» .
Резнікова Христина,
1 курс, 3 група, журналістика .

Поделиться в Facebook взять код для блога
12/17  = 29


Василь Ковальчук, Лідія Стойкова
Злочини без кари

С этой книгой читают:
 


Данило Чайковський
Хочу жити!
 


Київська Русь
 


Володимир Сергійчук
Тарас Бульба-Боровець. Документи. Статті. Листи
 


Ярослав Федорчук
Волинянин. Книга друга. Напередодні