Мережа знайомств для любителів книг

Рецензия
Anastasiya
Василь Ковальчук, Лідія Стойкова Злочини без кари
Книгу «Злочини без кари» написав український журналіст, діяч, поет та справжній патріот України Василя Ковальчук, серце якого назавжди залишиться в рідному краї - Лемківщині.
Ковальчук у своїй книзі порушує дуже болючу для себе тему - життя потерпілих від операції «Вісла» на Україні. Вже з перших сторінок автор вказує на те, що події будуть більш локалізованими, тобто , подальший розвиток дії стосуватиметься трагедії конкретної етнічної групи – Лемків, життя В.Ковальчука і його «злочин» на українській землі. 1947 рік. Село Злоцьке .Сотні сімей відривають від рідних домівок і земель для переселення на чужу їм територію – Україну. Серед них і сім’я Василя Петровича. Ще довго доведеться поблукати сім’ї Ковальчиків українською землею, аж поки не знайдуть притулок у с. Мар'янське .
Дуже цікаво читати цю книгу тому що, завдяки автору виникає ефект присутності –так як розповідь ведеться від першої особи. Це поглиблює співпереживання читача. Чималу роль відіграє те, що основною лінією сюжету є розповідь автора про реальні події із свого життя. Книга читається легко але життя Лемківців після переселення описано досить детально, і це трохи втомлює.
Систематизувати прочитане допомагає те що твір складається з маленьких глав. Для мене найцікавішим виявився розділ присвячений Богдану-Ігору Антоничу, на честь якого і було засноване товариство Також є окремі розділи про життя лемківців, вірші автора, присвячені рідній землі, розповідь Лідії Стойкової про безпідставні репресії її батьків, розділ про створення товариства «Лемківщина»..
Цю книгу можна було б вважати авторською якби до композиції не були включені статті і інших Лемків про свої долі саме це робить її народницькою. Автор намагається довести нам незламність духу Лемка. Він доводить що Лемки це окрема єтнокультура, яка лише проживає на теренах України , але наголошує на тому що Лемки поважають Україну і роблять все для її розвитку і процвітання. Також у творі , від автора лунає питання: «Чи будуть покарані винні у стражданнях невинних людей?»
Отже, у цій книзі зібрано дуже багато людських переживань та історичних фактів, На мою думку потрібно більше писати і публікувати подібні книжки для того щоб , відкрити сучасному суспільству всю правду про ту каторгу яку пережили наші предки і не дати стати забутими єтнокультурам які проживають на Україні .
Я захопилась цією книгою з перших сторінок і рекомендую її всім!

Царенок Анастасія 1 курс 4 група

Поделиться в Facebook взять код для блога
переходы на пользователя 15, на книгу 22  =  общий рейтинг: 37

Комментарии к рецензии:
 0..0 
 0..0