Сеть знакомств для любителей книг

Рецензия
Ivanka
Данило Чайковський Хочу жити!
опенько Іванна

1-й курс, 3 група

Величезні жертви радянського народу в тому числі і україн
ського, в ім’я свободи і незалежності Вітчизни, тяжкі страждання, звитяжна праця і бойові подвиги в тилу і на полях битв, масовий героїзм людей не пропали даремно – війна закінчилася довгожданою перемогою. За більш як пятидесятирічний час після перемоги у вітчизняній історії розкрито багато подій Великої Вітчизняної війни, питань боротьби народів України проти окупантів. Але багато сторінок української історії другої світової війни залишились ще поза увагою істориків, або висвітлені занадто однобічно.
Але є такі люди, що намагаються показати всі події точно, не викривляючи ніяких фактів. Саме до них і належить Данило Чайковський, автор книги « Хочу жити», що є
першою публікацією в українському письменстві про німецькі концтабори. Книга розповідає нам про тогочасні реалії, про справжнє таборове життя, про відчайдушність та бажання жити.
«Повертаючи до свого блоку, Тирський ще раз глянув по таборі. Місяць обдав світлом дахи блоків і посріблив потрійну смугу дротів. І раптом згадкою прилинула до Тирського стара гагілка: « Ані куди, заїньку, ані вискочити…тут замочки все німецькії». Так, але і за «німецькими» замками люди жили, бажали жити. Цей уривок неопровержымыйцьому приклад.
Вставали під крики та удари, «оберкапи» шмагали людей до живого: «Штубовий чи, як його звали, комендант залі лаявся та бив кожного , хто тільки підкинувся йому під руку. Він нервувався і тому стягнув з ліжка хворого, що кричав у гарячці. Комендант кинув його на долівку й вилив на хворого відро холодної води…» Просто без коментарів… тут зайві слова…
Щоденна праця, побої виснажували та забирали сили. Люди жили не знаючи що буде завтра, адже ж для когось таки завтра не наступало. Писали листи до рідних , в яких події в таборі описувализовсім не в реальних красках. А робилось це все для заманювання в табір. « Моя дорога Еллі! Я живу в робітничому таборі коло Ной Берун число дому 5…мені добре живеться, праця легка, а зароблені гроші складаю до каси і при нагоді тобі перешлю…» Та насправді ж не було так. Дехто просто йшов в табір, незнаючи куди він попаде, йшов у невідоме.
« Людське серце до краю обідніло» (Золотий гомін) Таке явище як концтабори існувало, і про нього повинен знати кожен, хто поважає сам себе.
В цій книзі кожен момент вартий уваги, кожне слово на ціну золота, бо це наша, а не чиясь історія, це те , що дійсно повинен знати кожен житель нашої країни. Бо це наша, а не чиясь історія, бо ми рано чи пізно теж будем історією…А ця книга – то душа народу , справжня , на папері...

Поделиться в Facebook взять код для блога
переходы на пользователя 26, на книгу 77  =  общий рейтинг: 103

Комментарии к рецензии:
 1..1 
Алексей Мась

  А обложку помогите найти для этой книги
 2011-11-02 13:08:10

 1..1