Сеть знакомств для любителей книг

Рецензия
Anna Melnik
Данило Чайковський Хочу жити!
«Хочу жити!» - це не просто книга, це - душа автора, яка викладена на папері, відкрита для читачів, яким не байдужа справжня історія України та її дітей. У книзі без утаєнь та вимислів показана вся правда про ті жахливі роки, те страшне та криваве обличчя Смерті, яке переслідувало своїх жертв. Її автор - Данило Чайковський – не просто український письменник та журналіст, який був свідком тих жахливих подій, які відбувалися у польських тюрмах та концтаборах, він велика людина, яка змогла пережити страшну Другу світову війну. Читаючи роман людина потрапляє у той жахливий рій подій війни, читач стає ніби її учасником. Адже багато і історії замовчується, і народ не знає всієї трагедії, і дивиться на все крізь «рожеві окуляри».
На мою думку такі історії не потрібно приховувати, а зовсім навпаки – розкривати народу!
Книга пронизана криками та моліннями людей: «Хочу жити!». Адже у всіх людей є спільне - справжня та непереборна любов лише одна – любов до життя. Гнат Тирський — це і є сам автор, який брав участь в українському визвольному русі і перебував у зв'язку із цим у нацистських катівнях та концтаборах, зокрема в тюрмі «на Лонцького». Хворі нагадували великих хробаків, що люди не у яких на обличчі застиг жах в перемішку зі слізьми. Найбільше дивувало те, що люди трималися, вони вірили у краще майбутнє і жили. Люди намагалися залишатися людьми. Але попри всі жахіття в таборі вирувало життя! Більшість навіть у нелюдських умовах залишалися людьми! Надія, то було останнє, що вони втратять…“ Головне, друзі, що живемо - тут, у таборі й там, у лісах, де йде боротьба. І будемо жити, бо ми хочемо жити!»
Самим страшним є те, що німці не шкодували ні жінок, ні дітей. Проводили досліди зі страшними наслідками…За душу заділо те, що заставляли людей заманювати рідних у ці місця, просто прикрашаючи життя, яке було оповите смертю. І ті вірили, не знали, що їх чекає…
Так за що вони поклали своє дорогоцінне життя? Так, за життя своїх нащадків…Заради мети, ім’я якої – Самостійна Українська Держава. Ми маємо поважати нашу історію, не продавати рідну Україну, та не промінювати її на щось або когось. Бо земля наша просякнута червоною кров’ю наших предків, які головами полягли за нас. Шануймо нашу святиню, нашу реліквію

Поделиться в Facebook взять код для блога
переходы на пользователя 13, на книгу 16  =  общий рейтинг: 29

Комментарии к рецензии:
 0..0 
 0..0