Сеть знакомств для любителей книг



Ruslan Shevchenko
blog (russian): http://rssh.livejournal.com linkedin: http://ua.linkedin.com/in/ruslanshevchenko
 послать сообщение
добавить в друзья
посмотреть список желаемых книг
посмотреть рекомендуемые пользователю книги

Читают то же, что и вы:
 
Andriy Mariyko

 
Алексей Мась

 
Павел Ткаченко





Книги для обмена:
У этого пользователя пока нет книг для обмена




Ruslan Shevchenko

У пользователя нет сводных рецензий
лучшие рецензии : новые рецензии

Наука (3)Программирование (1)Бизнес (5)
Искусство (3)

 1..10 Ctrl ← 11..17 
Ruslan Shevchenko
Как и все из серии "Династия" [www.dynastyfdn.com/programs/popular/izdat ] - настоящее.

Книга - воспоминания Френкеля, который получил математическое-образование в Москве (неформально, так как евреев в аспиантуры мат.институтов не брали), потом его пригласили в Гавард, где он и остался. Занимался исследованиями связанными с программой Ленгленса (основное физическое применение - теория струн) Основная часть книги - попытка объяснить что это "на пальцах", с применением элементарных примеров и аналогий. Не скажу что я после этого сильно лучше стал разбираться в теории струн, но указатели на какие-то понятия себе локализовал.

// почему все завидуют математикам -- судя по описанию рода деятельности, они думают все время. Это же какое-то другое измерение. Вот Лем в Големе предполагал, что вычислительная машина может получать энергию, просто соотвествующим образом думая. Ну и не так уж он и далек от субъективного ощущения "настоящего мышления". А у нас, не скажу за всех, у меня получается -- подумал 1 раз а потом неделями занимаешься реализацией этого акта мышления, для чего приходится решать много мелких задач почти на автомате.. не всегда с первого раза .... Короче завидно быть чистым математиком, хотя у них наверное тоже много чисто технической работы ;)

В целом - читать можно, жизнеописательная часть местами интересна, математическая - может заинтересовать.

Эдуард Френкель Любовь и математика. Сердце скрытой реальности
Ruslan Shevchenko
Переклад https://en.wikipedia.org/wiki/The_Power_of_Habit, досить непоганий. Зміст - опис нейрологічного циклу формування, закріплення та зміни звичок. Після прочитання мимоволі починаєшь експериментувати зі змінамі своїх звичок (не знаю - наскільки це надовго). У цілому - раджу.

Чарлз Дахігґ Сила звички: чому ми діємо так а не інакше в житті та бізнесі
Ruslan Shevchenko
33 Інтервью (або скоріше нарисів про зустічі) з діячами сучасного концепутального мистецтва. Tакий собі, зріз галузевої реальності. Уся книга - ніби іллюстрація до цитати з Грейсон Перрі "Не бійтесь галерей" з наступного допису (див. www.book.ua/review/4063 )


Сара Торнтон. Митці у трьох актах.
Ruslan Shevchenko
Переклад https://en.wikipedia.org/wiki/The_Power_of_Habit, досить непоганий. Зміст - опис нейрологічного циклу формування, закріплення та зміни звичок. Після прочитання мимоволі починаєшь експериментувати зі змінамі своїх звичок (не знаю - наскільки це надовго). Ще цікава ідея - існування аналогу "звичок" у організацій та схожі методи їх коррекції. У цілому - раджу.

Чарлз Дахігґ Сила звички: чому ми діємо так а не інакше в житті та бізнесі
Ruslan Shevchenko
Досить відверті (і в той же час — стримані) мемуари. Рекомендую.

(url: https://www.arthuss.com.ua/shop/walk-through-walls )

Марина Абрамович Пройти крізь стіни
Ruslan Shevchenko
Автор рассматривает переход от биологического разума к машинному как естественное направление эволюции. Книга условно состоит из двух частей -- одна, это описание принципов работы человеческого интеллекта и подходов к их моделированию/воспроизведению в ИИ. Факты типа того, что базовая единица в мозгу не нейрон а нечто вроде рекурсивного FC-layer-а нейронов на 100 или что в гугле параметры нейронных моделей подбираются эволюционным программированием. Вторая часть - размышления о том, что сингулярность уже близка и от этого никуда не деться.

Немного напоминает прогрессивных теоретиков советской школы "коммунизм как быстро сменющаяся последовательность все более сложных форм общественного устройства" или мистиков эволюции типа Пьера де Шардена. Формулирует "закон ускоренной отдачи" (технологии быстро дают отдачу что применика к развитию самой технологии) => экспотенциальный рост возможностей. С чем-то можно согласиться, что-то вызывает сомнения. Все-так будущая траектория (экспонента / выход на "плато") - вопрос веры.

Рей Курцвейл. Эволюция разума.
Ruslan Shevchenko
Ця книга про так звані «бірюзові компанії», де немає менеджменту як такого і все побудовано на самоорганізації. Очікування від книги були досить значними, оскільки з одного боку я досить давно цікавився та пробував будувати щось подібне, з іншого боку — знав що ця книга має статус «must read» у будувачів сяючого хипстерского майбутнього. Як і у випадку з реальністю, у мене виникло деяке розчарування (не фатальне).

Кольори: обговорюється відповідність між кольорами і стилем управління — малиновий: магічний, червоний — авторитарний, ... помаранчевий — раціональний, зелений — консенсус ..... ітп. Ну і нарешті бірюзовий — новий стиль, побудований на потребі в самовдосконалені ... Я не скажу, що така класифікація не має змісту: можливо як мнемонічний прийом вона і вдала. Але це не може бути більше ніж мнемонічним прийомом, пошук змісту в таких аналогіях .... навряд чи сильно нас збагатить. Далі, автор будує «висхідний шлях» починаючи з нижчого до вищого. (На мою думку це вже не дуже коректно, все організовувати в одну ланку схоже на прояв поширеного когнітивного викривлення.) Ну і далі є огляд практик декількох «бірюзових» компаній, досить цікавий. Одні практики більш-менш очевидні, інші ні. В цілому — така собі реінкарнація «теорії Y» +­ методи організації взаємодії. Читаючи про практики, які автор зображає як бірюзові (довіра людям, близька ...взаємодія) я згадав і знайшов на полицях іншу книгу (Рей Іммельман: Boss (бесподобный или бесполезный)), де деякі з цих сами практик виводились з протилежних засад (антропологічних — згуртовувати колектив як плем'я)). З іншого боку, сказати що книга ніяка — теж не можна, деякі практики (обов'язковість консультацій; інвестування у вміння домовлятись.. ітд) — гарно мати на увазі і застосовувати там де це є доречним. Єдине — я б все таки назвав такі компанії не «бірюзовими», а «для дорослих» (як на мене — об'єднує ці практики те, що люди взаємодіють один з одним як дорослий з дорослим, без патерналізму)

Але про проблеми, що в свій час були реальними для мене — в книзі нічого не сказано :(. Тобто коли я будував щось таке, то самою першою проблемою — був брак людей, що здатні нести ризики. Тут — організації вже є і вже працюють. Інша проблема — я бачив як людина щось для себе вирішувала і ...як би так сказати: різко змінювала рівень адекватності/поведіну. Таке буває.. Третє — розподіл сфер відповідальності (якби я лаявся щодо кожної речі, яка мені трошки не подобається... )

На мою думку, найбільш ефективним способом управління подібна адхократична модель є у невеликих компаніях, де
1) більшість людей має достатню кваліфікацію, щоб бачити бізнес-процес і оцінювати КТУ
2) в досить «легкому» човні, щоб ситуація коли хтось «стомлюється» — дійсно несла загрозу цьому човну
(та=же Semco, замість розширюватись — створює нове підприємство). До речі, слідкувати щоб кожен бізнес-юніт був таким, може мати зміст як стратегія.

Коли ж ці умови не виконуються — потрібен якийсь інший механізм: внутрішній ринок, тощо...;

А «сделаем так что б всем было хорошо» — щось на кшталт комунізму. До речі, на 471 сторінці цієї книги у назві розділу з'являється «духовність» // перепрошую, якщо когось образив

Фредерік Лалу Компанії майбутнього
 1..10 Ctrl ← 11..17