Сеть знакомств для любителей книг



Olexiy Travnikov
Читаю, іноді ділюся враженнями, шукаю змісту.
 послать сообщение
добавить в друзья
посмотреть список желаемых книг
посмотреть рекомендуемые пользователю книги





Книги для обмена:
У этого пользователя пока нет книг для обмена


Друзья:
 
Володимир Том'юк
Володимир Том'юк
 
Taras Prokopyuk
Taras Prokopyuk
 
Валерій Пекар
Валерій Пекар
 
Алексей Мась
Алексей Мась
 
Сергей Дудик
Сергей Дудик
 
Петр Чернышов*
Петр Чернышов*
 
Павел Ткаченко
Павел Ткаченко

друзей: 8 (смотреть)

Olexiy Travnikov

У пользователя нет сводных рецензий
лучшие рецензии : новые рецензии

Художественные (3)Философия, история (1)Бизнес (1)

 1..10 Ctrl → 11..12 
Olexiy Travnikov
Оригинальная версия в английском звучит менее "религиозно" "The Prodigal God", но, вероятно, переводчики издательства Мирт (С.Петербург) решили что это слишком радикально.
А зря... Интересна была бы реакция русскоговорящего читателя на него. Тем не менее - книга достойна прочтения.

Чем интересен Келлер? - Глубоким ананлизом культурного контекста, исследованием вопроса, который поднимается и, естественно, подачей - весьма доступной для постмодерного читателя. Очень рекомендовал бы прочесть книгу не только воцерковленным людям, но и скептикам (агностикам, атеистам и т.п.)
Одна из любимейших цитат: "Мы склонны изображать из себя консервативных, застегнутых на все пуговицы моралистов. Распущенные и раскрепощенные, сломленные и маргинальные, эти люди обходят церкви стороной."

Тимоти Келлер "Расточительный Бог"
Olexiy Travnikov
«Коли мені не допоможуть вірші,
То вже не допоможуть лікарі.»

За життя Павличка не просто розібрали на цитати, а в певній мірі зробили однобоко-культовим автором. І це прикро, бо величезний доробок поета, як я для себе побачив, лишився поза лаштунками уваги читачив. Принаймні більшості з нас… Але про все по порядку!
Книжка надихає! Надихає справжністю, чистотою та непідкупною любовю не лишень до прадавніх часів, а й до подій нещодавного минулого… Хто з нас знав що Павличко був вояком УПА та про інше, про що радянщина нам не повідомляла. А тут воно є! І таке справжнє та щире…

Ще в 1978 році він написав такі слова:
«Коли мені не допоможуть вірші,
То вже не допоможуть лікарі.»
Мене просто пройняло до тремтіння серця, котре зачерствіло, заіржавіло у вирі подій останніх років. І раптом нагадування про такі непідробні, але відверті почуття, котрі поховані в глибинах кожного з нас. Бо Слово зціляє та надихає. А особливо поетичне слово. Хіба ж ні?
Неодмінно хотів би виділити вірш «Мати» написаний у 1981 році, але він достойний окремого посту… Це, як на мою ксромну думку, унікальний твір який чомусь не є аж таким «розкрученим» як відомі на увесь світ «Два кольори». У восьми строфах таке розмаїття емоцій, що після нього хочеться зробитися тихим монахом…і провести багато годин у роздумах про життя. Серцекрайно…

А як виявляється безмежна любов поета до рідної землі про це - по творах Павличка - можна написати окрему наукову роботу.
«Молись, дитино, щоб не вернуло
Московське рабство, як темна мжа,
А по молитві пильнуй, щоб дуло
Твоєї зброї не жерла ржа.» (1993 рік)
Які цікаві застереження щодо найближчих сусідів. І хто тепер має сумніватися в тому, що поети мають особливе серце та прихильність від неба бачити далі, ніж сьогодення. Життєвомудрісно…

Окрема тема, окреме відкриття - цикл (чи то збірка - так до кінця і не второпав) «Золоте ябко». На мою суб’єктивниу думку - це прекрасний та в певній мірі унікальний пласт не лишень творчості Павличка, а і в цілому української літератури. Питання не лишень в еротичності творів поета, а в тонкому змісті образів та майстерно-використаних словарних зворотах цих поетичних мініатюр…
«Я в пазуху зайду тайком,
Неначе злодій до комори.
Там пахнуть груди молоком,
Мов травами гуцульські гори.»
Справжній безмір закоханості в єдину жінку, що подарована Богом. Справжнє відкрите чоловіче серце, сп’яніле від бажання, спонукане потягом до близькості з Найкращою. Ось де вчитися чоловікам захопленню своїми коханими. Оксамито-тендітно…

Я певен того, що творчість Павличка - на багато поколінь вперед - надихатиме і далі українців бути нацією що здатна бути чесною в стосунках: відвертою та щирою до нестями.

Дмитро Павличко Два кольори
Olexiy Travnikov
Как и все предыдущие книги Келлера «Прогулки…» была ожидаемой. Я очень ждал ее перевод, поскольку знаю, что автор всегда глубоко исследует вопрос – предмет своего изучения.
Второе лето кряду именно книги Келлера дают много пищи для ума и размышлений. Чего только стоит сама тема исследования – боль и страдания. На каждой странице есть то, что требует глубокого осмысления и переживания в сердце. Книгу легко разобрать на цитаты, даже если нектороые утверждения вначале будут выглядеть радикальными и требующими усилий для их принятия, осмысления и глубокомысленного переживания лично. «…печаль и скорбь побуждают искать пути к Богу и указывают на ресурсы, которых у нас не было.»
«Мир – это следствие неослабевающего мыслительного процесса, исходя из подтекста вашей веры. Наше мировосприятие - следствие намеренного нахождения в выигрышной позиции.»

Тимоти Келлер «Прогулки с Богом»
Olexiy Travnikov
Цей роман для мене був відкриттям від цьогорічного Книжкового Арсеналу. Очікувань великих не мав, окрім того, що дізнався про Нобелівську премію авторові у 1949 року. Як згодом я з»ясував для себе, що власне Фолкнер був одним із перших письменників у США, хто почав використовувати при написанні своїх текстів так званий «потік свідомості» – літературний прийом, який полягає у відображенні внутрішнього монологу людини, безпосередньо того, що вона мислить. Ну, і як тут було не пригадати славнозвісного «Улліса» Джойса, що добивав мене ще в університетські роки. Чого ж було очікувати? Як мінімум велику кількість одних і тих самих подій що переповідаються в різних частинах роману від імені та з позиції сприйняття цих подій різними членами сім’ї. Справа не для слабих, якщо чесно!
«Шум і лють» точно багатоплановий та непростий текст. То є факт! Говорити про цей твір можна досить довго, бо він містить незліченну кількість і психологічний портретів, і підтекстів… «Шум і лють» неодмінно варто прочитати. Безперечно цей час матиме цінність для будь-якого літературного гурмана.

Вільям Фолкнер «Шум і лють»
Olexiy Travnikov
Была мысль сравнить эту книгу с прочитанной недавно «Я хочу пламени» Архимандрита Спиридона, но не получается…поскольку здесь история человека, ищущего суть в религии, в том, что есть христианство и как оно соотносится с практиками разных конфессий. Чем интересна была мне лично? – Интересными описаниями…особенно было соотносить собственные мысли с авторскими в Македонии, Израиле… Познавательной будет история тем, кто открыт к диалогу. Почитайте – стоит. Несколько мыслей от автора. «Если в ритуале не было смысла, зачем идти?» или вот «…можно сомневаться, впадать в отчаяние – и все-таки верить.» «…страх боли сильнее, чем сама боль. … А иногда мы чувствуем боль как силу – когда сами идем на страдание.»

Гай Стагг «Кроссуэй»
Olexiy Travnikov
Для мене це не була просто «ще одна книга про Черчілля» - це було очікування. Раймунд Претцель – знаний німецький журналіст, який з 1965 відомий книгами про сера Вінстона. Звичайно автор більше схильний зосереджуватися на історії Німецького Райху, але ця робота особлива, бо дає не-англійський погляд на видатну історичну особистість. Легка та доступна мова захоплює та мотивує до прочитання. Що особливо було цікавим – то це простежування потреби зв’язку Черчілля з батьком. Мені просто кинулося в очі. І це до певної міри зворушливо. Одна з «топових фраз» в цьому доробку для мене саме ця: «Політика – це рух, надати речам руху і скерувати рух туди, куди бажаєш, - це головне. І тут треба визнати, що старий Черчілль ще раз таки зрушив усі речі, надав їм могутнього руху.»

Себастіан Гаффнер «Черчілль. Біографія»
Olexiy Travnikov
Я согласен с цитатой из журнала Good Housekeeping, которые написали о том, что «у всех родителей должна быть эта книга». С полгода назад мне о ней рассказала любимая жена, но тогда она появилась у нас дома только на английском. Теперь же через инстаграмскую группу заказан был перевод этой книги. Жаль, что она не попалась нам в руки лет 20 назад – шикарное практическое руководство для родителей по коммуникации с детьми. То, что нужно было простым и доступным языком – теперь есть. Пользуйтесь, читайте, помечайте и не откладывайте на потом то, что можно усвоить уже сегодня. Правда! «Когда люди несчасливы, им требуется не согласие, им нужен кто-то, кто признает их чувства.»

Адель Фабер и Элейн Мазлиш «Как говорить, чтобы дети слушали, и как слушать, чтобы дети говорили»
Olexiy Travnikov
Цікаво більше знати про розуміння природи людської жорстокості загалом, банальності зла та всього що із цим пов’язано – тоді вам неодмінно варто прочитати Філіпа Зімбардо…Так, саме він автор та дослідник Стендфордського в’язничного експерименту. І «Ефект люцифера. Чому хороші люди чинять зло» саме про це. Майже 600 сторінок звіту про це дослідження з аналізом та описами. Ну, різнобічне та цікавенне дослідження – до перечитування доведеться звертатися неодноразово. Сто процентів. Пару цитат, які торкнулися розуму та примушують задумуватися «Один з найважливіших і найменш визнаних учасників зла – не головний лиходій, а німий хор – ті, хто дивляться, але не бачать, слухають, але не чують. Їхня тиха присутність на сцені лиходійств ще більше розмиваєтуманну межу між добром і злом.» І ще одна: «Для більшості ж з нас віра в спроможність протистояти силам ситуації й системи – лише ілюзія власної невразливості. Парадоксально, але ця ілюзія знеохочує нас бути пильними і робить ще вразливішими до маніпуляцій.»

Філіп Зімбардо «Ефект люцифера. Чому хороші люди чинять зло»
Olexiy Travnikov
...знову переконався в тому, що випадково куплених та прочитаних книжок не буває. Навіть якщо вони потрапляють вам в руки через те, що ви вподобали просто назву та гадки не мали про автора.
Придбати мені випало це видання не запланованно - просто забіг в книжковий магазин «вбити трохи часу в неділю ввечері та сховатися від дощу». І мене просто наповнило… Просто почало литися через край - бажання дізнатися про людину, яка протягом півстоліття була на міжнародній політичній арені…

«Хто він, сер Вінстон Черчилль?»
З цим питанням пролетів останній тиждень…Бо кожного дня переді мною перегортувалися не просто сторінки книжки, а вимальовувалася постать людини, котра любила свою мову та свою країну…
Для мене це було 220 сторінок боротьби, чесності, пошуку, посвяти, глибокої любові та тяжіння до правильного. Так, то я про нього… Дядька, який смалив сигари та прикладався не рідко до віскі… Але страшне те, що для більшості з нас - це майже все що ми знаємо про колишенього очільника Британської імперії. Ну, дехто (хто бував до анексії у Лівадійському палаці Ялти) обізнаний з того, що Вінстон Черчилль був там на підписанні договору зі Сталіним… І все!

Терміново хапаймося за вивчення біографій!
Принаймні ця думка неодмінно час від часу давала про себе знати моїй голові.
Не наведу жодної цитати з книги, хоча навиписував декілька сторінок у щоденник (тай кортить, якщо чесно). Просто закликаю вас, друзі, прочитайте. Можливо тоді і у вас виникне бажання додати до списку свого читання декілька книжок, які читав сер Черчилль, а то й відкриєте для себе дещо цікаве на сторінках бібліографії (виглядає досить солідно).

Людина-епоха, людина-енциколпедія, людина-промовець…
Окремо автор досліджує здатність Вінстона добирати слова до своїх виступів, статей, книжок. Багато пише про його любов до рідної мови, але найголовніше - про те, як сильно він дорожив своєю Батьківщиною.

Надихає. Шукатиму більш фундаментальної монографії. Чого і вам бажаю.
Бо варто знати - «Хто він, сер Вінстон Черчилль?»

Деніел Сміт «Думати, як Вінстон Черчилль»
Olexiy Travnikov
Просто неможливо було мені оминути увагою книгу із такою назвою. Так, читав я її в українському перекладі - і це одна з небагатьох біографій, які мені доводилося опрацьовувати. Тепер їх буде більше.
Неодмінно! Тепер, аби відкривати різні аспекти життя - розумію - треба читати про долі людей.
І хай там як можна ставитися до особистості Інги Арвад, але цікаво спостерігати за перебігом світової історії в контексті саме її шляху…в різних країнах, з різними чоловіками, з неоднорідним світосприйняттям.
Через призму життя данської журналістки та «дами із замахом на світськість» прослідковується дотичність із долями різних людей, які полишили слід в світовій історії. І то є не перебільшення. Кенеді, Гітлер, Едгар Хувер…вам треба продовжувати? Не буду, бо книга таки варта прочитання без усілякого сумніву.

Але ж моменти є…просто зауважте…

«Бути поруч» зі своїм чоловіком - це саме те, що Інга намагалася робити все своє життя, зазвичай шкодячивласним інтересам, мріям і планам.

«…нічого поганого в красивій жінці немає, але для мене важливіше, щоби вона була сердечною та тріпотливою наче метелик, який все ще має пилок на крильцях»


Це будуть особливі 450 сторінок вашого життя. Просто варто їх перегортати…

Скотт Ферріс «ІНГА»
 1..10 Ctrl → 11..12