Сеть знакомств для любителей книг



Аліна Вірстюк
 послать сообщение
добавить в друзья
посмотреть список желаемых книг
посмотреть рекомендуемые пользователю книги

Читают то же, что и вы:
 
Vladyslava Mokievets

 
Katerina Masyta

 
Марічка Нижник





Книги для обмена:
У этого пользователя пока нет книг для обмена




Аліна Вірстюк

У пользователя нет сводных рецензий
лучшие рецензии : новые рецензии

Художественные (1)Поэзия (1)

 1..1 
Аліна Вірстюк
Рецензія на книгу Бориса Маріана «Нить моей Ариадны»

«И в диком гулаговском ралли
Обьездил я в поисках рая
Огромную зону – Союз»

«О родине кто серцем не тужил
Не плакал на чужбине о народе –
Тот, не родившись, как в утробе жил.
Того как бы и не было в природе»

Коли здається, що між минулим і теперішнім – велика прірва. Коли здається, що майбутні покоління не зрозуміють минулі. Коли час стає попелом і не означає нічого. Коли здається, що остання ниточка, яка з’єднує день вчорашній і день сьогоднішній, втрачена. Тоді просто варто відкрити поетичну збірку Бориса Маріана « Нить моей Ариадны».
Одна із основних причин соціальної вагомості книги – її мемуарна частина, спогади. Це показує те, що автор має безпосереднє відношення до того, про що пише, він жив цим, відчував це.
Двадцятирічний студент Борис Маріан був серед перших хрущовських політв’язнів, дисидентів. П’ять студентських років, проведених в тюрмі, залишили глибокий слід на тонкій душі поета. У двох рядках відбивається усі ті роки:
Обьездил я в поисках рая
Огромную зону – союз
Шукаючи той захмарний рай, поет наштовхується на цілком земне пекло, те, із яким його сучасники зустрічались кожного дня, те, яке стало їхнім щоденним життям – життям в Союзі.
Збірка не обмежується тематикою життя в СРСР. Вона містить три частини: «Из тюремной тетради», «Размышляя о вечном», «Любовь и лед», а також книга спогадів «Зигзаги одной судьбы», де розміщені віршові підбірки тих, кого автор називає «товарищами по перу и «кирзовой» каше», тобто табірних поетів, чиї вірші більше півстоліття зберігались у дивом вцілілому зошиті Бориса Маріана.
Кохання, ненависть, страждання, ревнивість, любов до Батьківщини та краса рідної природи, вічні людські почуття і цінності – книга Бориса Маріана про те, що не чуже жодній людині.
Поет присвячує темі кохання багато рядків своєї збірки. Він дуже трепетно відноситься до своєї коханої людини, присвячуючи їй свою поезію:
Была ты моей Ариадной,
Серебряной нитью моей

Ты не раз так спасала меня,
Вызволяя улыбкой и словом
Та кохання – не завжди щасливе почуття. Той, хто любить, повинен бути готовим і до втрат, і до розчарувань:
Я теперь представляю, родная,
Ледниковый период земли.
И меня проняла, ледяная,
Та же эра твоей нелюбви.

Годы обворовывают нас,
Цепью вяжут горестные даты.
Не хранит былой любви запас
Сердце, пережившее утраты.
У збірці багато описів чарівної природи, пейзажів, поет проймається красою навколишнього світу, бачить прекрасне у кожній порі. Зокрема про зиму він пише так:
Она проснулась, как невеста
И в каждом доме так светло
И в каждом сердце столько места!
Деякі вірші проймають до глибини душі своєю силою та магнетизмом, силою як рими, так і думки. Чи не найбільший психологічний вплив чинить поема «Я убил человека», де автор по декілька разів стверджує одне і теж, картає себе за скоєне:
Я убил человека,
Я убил человека,
Я убил человека,
Человека убил…
Цікаво зауважити, що автор виділяє три найбільш значущі елементи, що визначають наше буття, називаючи їх «троебожие: слово, совесть, любовь».
Але якими б важкими не були ті часи, як би важко не було сховатись «от дьявольского сталинского взгляда», поезія Бориса Маріана сповнена любов’ю до життя, до людей, вірою у кращу сторону їх душ. Вірші поета – ніби гімн людині, віра в те, що краще обов’язково буде, воно вже поруч:
Но встанет над сияющей планетой
Всечеловечьей скорби монумент
И сгорбленные наши силуэты
Пройдут по километрам кинолент.
Книга Бориса Маріана «Нить моей Ариадны», оспівуючи усе розмаїття людського життя, показуючи добре і зле, чесне і гріховне, красиве і потворне світу цього, залишається справжньою зв’язуючою ниткою поколінь.

Борис Мариан Нить моей Ариадны
 1..1