Сеть знакомств для любителей книг



Валерій Пекар
Entrepreneur. Pragmatic. Researcher. Lecturer. Reader. Thinker (from time to time).
 послать сообщение
добавить в друзья
посмотреть список желаемых книг
посмотреть рекомендуемые пользователю книги

Читают то же, что и вы:
 
Taras Prokopyuk

 
Алексей Мась

 
Игорь Манн





Книги для обмена:
У этого пользователя пока нет книг для обмена


Друзья:
 
Алексей Мась
Алексей Мась
 
Татьяна Жданова
Татьяна Жданова
 
grinuova
grinuova
 
Elena Konovalova
Elena Konovalova
 
Vita Kravchuk
Vita Kravchuk

друзей: 5 (смотреть)

Также в друзьях у:
 
Алексей Мась
Алексей Мась
 
Татьяна Жданова
Татьяна Жданова
 
grinuova
grinuova
 
Taras Prokopyuk
Taras Prokopyuk
 
Vita Kravchuk
Vita Kravchuk
 
stasparshin
stasparshin
 
Татьяна Верба
Татьяна Верба

Валерій Пекар

У пользователя нет сводных рецензий
лучшие рецензии : новые рецензии

Художественные (14)Философия, история (24)Бизнес (14)
Обучающие книги (4)

 1..10 Ctrl → 11..20 21..30 31..40 41..50 51..60 61..70 
Валерій Пекар
На початку роману, дія якого відбувається у Львові в середині 17 сторіччя, з’являються три головні герої: заїжджий аптекар, що живе під чужим ім’ям, молода відьмочка, майже підліток, та міський кат, син ката. Навряд чи можна назвати цих трьох типовими персонажами тогочасного міста, населеного доброчесними і не дуже купцями й ремісниками з усіх куточків Європи. А що далі, тим дивнішими та загадковішими стають персонажі, які долучаються до цих трьох. І все більш загадковими стають події у місті, що живе традиційним укладом, між костелом, ринком і шинком. Дивні особи пов’язані старими таємницями, нерозділеними коханнями і нерозкритим злочином, який всі вони намагаються розплутати, кожен зі свого кінця. Напруга відносин стає все більшою і в якийсь момент мусить луснути. Так і стається, розв’язка неминуча.

Роман Юрія Винничука поєднує історичне тло, містику і детектив, але не підпадає під жодні жанрові визначення, окрім одного: гарна література — це великі люди у великих обставинах. На тлі знайомого всім нам міського ландшафту, на тлі звичайних людей у звичайних обставинах, які й складають життя вічного міста, у пам’яті якого навряд чи закарбується той загадковий епізод.

Єдине, що автор обрав час для подій свого роману зовсім невипадковий. Напруга так і висить у повітрі, здається, скоро щось станеться. А ми, читачі з 21 сторіччя, знаємо, що так воно і буде…


Юрій Винничук Аптекар
Валерій Пекар
У криваві часи Культурної революції в Китаї молода вчена-астрофізик, направлена на лісоповал «на перевиховання», раптом потрапляє на секретну військову базу «Червоний берег» високо у Хінганських горах. Сутність проекту, який розгортається на базі, виявляється лише легендою, а правда — неймовірною і ще більше засекреченою…

40 років потому пекінський фізик, що працює у сфері наноматеріалів, раптом виявляє, що з ним і навколо нього починають відбуватися дивні та неймовірні події. Можливо, це містифікація з метою вплинути на його свідомість, примусити до певних вчинків? Але ж відбуваються речі, що виходять за межі можливостей будь-якої, навіть надлюдської сили! Весь Всесвіт міняє свої базові фізичні характеристики лише задля того, щоб зупинити його дослідження. Він би з’їхав з глузду, якби не знав, що до нього щось подібне трапилося з десятками інших фізиків. А ще ця дивна комп’ютерна гра, страшна і приваблива, розрахована на людей з дуже високим рівнем освіти…

Роман китайського письменника отримав низку престижних нагород після свого перекладу англійською. Тепер він доступний українською, але від читача вимагається непогане знання сучасної фізики.

Лю Цисінь Проблема трьох тіл
Валерій Пекар
Навряд чи цей короткий роман може слугувати підручником з революцій — адже писався він у ті давні часи, коли революції робили витончені аристократи-чоловіки, що керувалися давніми кодексами честі, тим часом слабким жінкам залишалося вдома переживати за їхню долю, а безіменні народні маси представляли суто арифметичний інтерес.

Цей роман варто прочитати, щоб краще зрозуміти його автора, хоч і написаний він був у віці 23 років. Але з того часу зверхній і презирливий погляд британського аристократа на людську природу, схоже, мало змінився: переважна більшість людей постає ницими, підлесливими, жадібними, слабкими, недовірливими, нерішучими (ці шість епітетів взяті лише з однієї цитати). На їхньому тлі сяють постаті лідерів — мужніх, рішучих та вимогливих до себе аристократів, справжніх стоїків, в душі яких палає невгасимий вогонь незмірних амбіцій.

Історія боротьби за демократію у вигаданій маленькій середземноморській республіці навряд чи схожа на події нашого часу. Описана в романі епоха давно минула, а наші часи демонструють зовсім іншу політику та інших політиків. Залишається дивуватися, як через майже півсотні років після написання роману скрутні часи однієї великої країни покликали до життя саме цей тип лідерства, і визнавати, що то був останній спалах традиції, якої більше немає у сучасному світі.


Сер Вінстон Черчілль Саврола
Валерій Пекар
Люди завжди пояснювали собі світ, розповідаючи один одному історії. Спочатку вони називалися міфами, легендами, потім священними книгами, потім науковими теоріями. Історія людства — це історія таких наративів, які й досі правлять нами, навіть коли ми цього не помічаємо. Навіть коли ви бачите купу формул і таблиць, за цим у глибині криється певний міф, наратив.

Ця книга унікальна — так про економіку ще ніхто не писав. Чеський автор, колишній радник з економіки Вацлава Гавела, працював над нею півжиття. Історія економічної думки постає у розгортанні наративів, починаючи із шумерського епосу про Гільгамеша та єврейської Тори і далі, до Платона та Аристотеля, стоїків та епікурейців, вчення Ісуса та Святого Павла, Блаженного Августина і Фоми Аквинського, і аж до спалюваних на площах байок про бджіл Бернарда де Мандевіля та незаслужено перекрученої спадщини Адама Сміта, "коваля економіки".

Читаючи старі тексти, ми пересвідчуємося, що новітня економічна думка оперує такими саме міфами, тобто аксіоматичними наративами, що лежать в основі подальших розрахунків й описують світ, дуже далекий від реалій, які можна побачити на вулиці.

Дуже корисно подивитися на економіку з точки зору філософії, історії, антропології, культури, психології. І ми побачимо, як тисячолітні міфи керують нашими уявленнями про сьогодення.

Томаш Седлачек Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
Валерій Пекар
Роман із такою назвою приречений на увагу читачів, особливо прихильників воєнних романів у стилі Тома Кленсі. Перед вами саме такий твір, але є одна вирішальна відмінність. Створив його не письменник і не журналіст, а британський бойовий генерал, що дослужився до заступника Верховного головнокомандувача Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі. Людина, яка на власному досвіді знає не лише особливості бойового використання різних родів військ та техніки, але й підходи до прийняття рішень і командування НАТО та збройних сил його членів, а також політичний дискурс і стиль у Брюсселі, Вашингтоні, Лондоні, Берліні та Москві.

Фабула роману — гібридне вторгнення Росії у три балтійські країни на тлі російсько-української війни — в наші дні в реальності аж ніяк не вважається неможливим у Вільнюсі, Ризі й Таллінні. Скоріше навпаки, там це розглядається як досить ймовірний сценарій. Складні питання: чи надішле президент США американських хлопців помирати за маленьку державу на іншому кінці світу, яку переважна більшість його виборців не знайде на глобусі? Чи зможуть 28 країн — членів НАТО швидко скоординувати свої сили? Якщо перше запитання примушує сильно замислитися, то відповідь на друге очевидно негативна.

Війна показана в романі у усій її гібридній повноті: заворушення «п'ятої колони», кібератаки, медійна навала, дипломатичні ігри, спецоперації та партизани одночасно з брязканням зброєю та її реальним використанням.

Автор із позиції професійного військового безжально викриває політичну і військову слабкість Альянсу, нескоординованість та заздрощі, зацикленість політиків на рейтингах і самозакоханість дипломатів, врешті найнебезпечніше — низьку боєготовність. Як британець він неймовірно страждає від інспірованого політиками скорочення британських збройних сил та особливо Королівського флоту, що підриває надійність і силу Великої Британії як опори НАТО та загалом Західного світу. Він вірить у беззаперечне американське лідерство — але чи вірять у нього самі американці?

Це роман-застереження, а водночас попередження: не можна недооцінювати Росію, хоч би якою слабкою в тих або інших вимірах вона не здавалася. Російська військова машина боєздатна, а російська політична система спроможна на самовбивчі геополітичні вчинки.


Генерал сер Річард Ширрефф Війна з Росією
Валерій Пекар
Книга эта чрезвычайно актуальна сейчас, сто лет спустя. Потому что она — о страшных временах, когда приходится принимать решения, ставящие на кон целую страну. Сейчас как раз такие времена, даже если вы этого не заметили.

"1917" — это художественный роман, но почти документальное изложение. Проза, но написанная лаконичным и выразительным языком киносценария.

Это история поражения тех, кто хотел как лучше, но не сумел удержать власть. Это история победы тех, кто ради власти отказался от любых принципов. История русского бунта, бессмысленного и беспощадного, которым вскрыли страну, как консервную банку. Это история о том, что до революций лучше не доводить. И о том, что в основе каждого поражения лежит недооценка противника и серьезности ситуации.

Страшное время порождает великих героев и великих подлецов, оно выносит наверх пену и мусор и пробуждает чудовище, имя которому — хаос. Управлять этим чудовищем можно с помощью низменных инстинктов, остановить его — только пулеметами.

А еще это история распада институций. Правительство, парламент, армия, казаки (своего рода нацгвардия того времени), железные дороги, масс-медиа (тогда только газеты).

А еще это история людей, которым очень не хотелось принимать на себя бремя ответственности за страну, но пришлось, потому что было некому.

Ян Валетов 1917, или Дни отчаяния
Валерій Пекар
Можна читати історію як набір фактів, а можна — як набір взаємозв’язків. Мені особисто цікавіший другий підхід. Яким чином кава сприяла розвитку капіталізму та демократії, а шоколад захищав католицизм та аристократію? Чому нюхання тютюну було пов’язано з консерватизмом, а куріння сигар — з вільнодумством? Чому робітничий рух, щойно народившись, вітав вино і пиво, заперечуючи водночас і горілку, і тверезість? Чому англійці намагалися витіснити пиво кавою, а німці — навпаки, каву пивом? Чи дійсно горілка — дитя промислової революції? Як пов’язані кава та емансипація жінок? Звідки взялися звичаї пити за здоров’я та змагатися у питті? Як за допомогою опію британці зруйнували Китай, і яким чином це пов’язано із витісненням кави чаєм у Британії? Чому середньовічна європейська кухня була напахчена більше, ніж нинішня індійська, і чому це припинилося?

Перед вами історія прянощів, алкоголю, кави, чаю, шоколаду, тютюну та наркотиків, написана як історія соціальна: взаємозв’язки соціальних трансформацій та «засобів насолоди» (Genussmittel, саме так звучить в оригіналі підзаголовок книги). Схід і Захід, католицизм і реформація, промислова революція, класова боротьба та протистояння націй — все це відображається, наче в дзеркалі, у кухолі з пивом, кавовій філіжанці, чарці з горілкою та чашці з чаєм.

Книга сильно виграє від десятків репродукцій картин, гравюр та рекламних листівок, що ілюструють поступовий і невпинний розвиток цивілізації, яка вміє потішити свої органи чуття і водночас втамувати спрагу до соціальної взаємодії.


Шивельбуш Вольфганг Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів.
Валерій Пекар
Еволюція мислення веде за собою еволюцію управлінських культур. Що нового несе нам у сфері управління поширення нової парадигми мислення, нових цінностей? Ми спостерігаємо виникнення творчих команд «без начальників» та слабко зв’язаних горизонтальних мереж, але чи можливі у новій управлінській культурі дійсно великі та потужні організації — чи навпаки, великим організаціям залишаються традиційні ієрархічні та корпоративні структури?

Проривна книга Фредерика Лалу дає відповідь: нова управлінська культура можлива й у великих організаціях, у тому числі комерційних, у тому числі у традиційних галузях економіки. Не лише громадські, а й бізнесові організації, і не лише у сфері інноваційних технологій та соціальних послуг, а й у харчовій промисловості, енергетиці, металургії тощо можуть скористатися новою управлінською культурою. Автор позначає її бірюзовим (teal) кольором, але знавці інтегральної динаміки побачать знайомі цінності та методи роботи, притаманні зеленій парадигмі (не плутайте з традиційним перекладом словом «бірюзовий» кольору turquoise, що позначає трансперсональну парадигму).

Лалу детально описує практики і бізнес-процеси бірюзових організацій (управління персоналом, управління проектами, розробка стратегій та продуктів, маркетинг та продажі, закупівлі й інвестиції, планування, бюджетування і контроль), їхні організаційні структури (з яких найскладнішою і найцікавішою, напевне, є холакратія) та повсякденне життя — проведення нарад та ухвалення рішень, залагодження конфліктів та організацію офісного простору тощо. Все це перетворює книгу на не лише підручник, але й довідник, настільну книгу сміливців-експериментаторів у сфері нової управлінської культури.

Безумовно, це не універсальна пігулка менеджменту, бо таких не існує. Далеко не кожна компанія може і повинна пройти трансформацію, скоріше це для першопрохідців. Але читати про нову управлінську культуру корисно всім керівникам — щоб зрозуміти, в якому напрямку рухається світ, і зробити свої організації максимально ефективними.

Українське видання має беззаперечну перевагу над російським не лише в ціні, але й у наявності блискучої передмови від Кена Вілбера.

Фредерік Лалу Компанії майбутнього
Валерій Пекар
Мабуть, найцікавіше з усіх питань, що хвилюють сьогодні істориків і соціологів, звучить так: як вийшло, що Європа, невелика частина світу, станом на 1400 рік найменш населена, неосвічена й безкультурна, що страждала від воєн, роздробленості і хвороб, — протягом декількох століть не просто вирвалася вперед в науці, техніці, культурі, філософії, військовій справі, але ще і змогла захопити і підпорядкувати практично всю решту світу. Різні дослідники вважали першопричиною географію євразійського континенту, його різноманітну фауну, морські течії тощо. Але чому Європа отримала переваги над Китаєм, Індією та Світом Ісламу, які також розміщені в Євразії?

Ніл Ферґюсон пропонує свою відповідь. Точніше, відповідей виявляється цілих шість — 6 killer applications, «вбивчих застосунків», як їх називає автор, використовуючи вираз із програмістського жаргону. Європа після 1400 року змогла скористатися ними всіма, а інші впровадили лише частину або нічого. Результат — перемога у світовій гонці за лідерство у всіх сферах життя. Читайте і дізнайтеся, як встановити у себе всі шість «убивчих застосунків».

Питання це важливе й актуальне ще й тому, що нині багато говорять про поступовий занепад європейської цивілізації. Якщо ми розберемося, як сталося її піднесення, то зрозуміємо, чи є занепад та як йому запобігти.

Ну а для України актуальним є питання інсталяції всіх шести застосунків — виявляється, вони працюють лише разом. Немає не лише «третього шляху» — як виявилося, немає й другого. Шлях один, і головне — не боятися і не гальмувати. Компас є, а мапу намалюємо по дорозі.

Ніл Ферґюсон Цивілізація. Як Захід став успішним
Валерій Пекар
История современного мира, в том числе та, которая творится на наших глазах, — это история национальных государств. Национализм насчитывает всего двести лет от роду, но он стал, наряду с промышленной революцией, капитализмом, религиозными реформациями, одной из великих сил, изменивших облик мира. Эта небольшая книга — один из основополагающих трудов по теории национализма, необходимый нам для того, чтобы получить ответы на вопросы о своих нациях и своих странах.

Само название книги утверждает: нации и национализмы полностью лежат в мире идей. Однако как случилось, что эти идеи побуждают людей к невиданным жертвам? Как получается, что нации, будучи совершенно новыми явлениями, выглядят такими древними? Почему нации в схожих условиях возникают столь разными? Каким образом формируются границы между ними? Подобных вопросов множество.

Андерсон показывает, как нации вырастают из культурных систем предыдущей эпохи — религиозных сообществ и династических государств, но ключевым является изменение отношения людей ко времени. Иное представление о времени порождает новое понимание человеческих сообществ, причинности, взаимосвязей. И конечно, ключевой фактор национализма — язык; только не любой язык, а печатный. Нацию творит не язык, а печатное слово, утверждает Андерсон и подкрепляет свои выводы десятками примеров из истории Европы, Азии, Америки и Африки.

Два новых понятия будут встречаться читателю по ходу книги — «печатный капитализм» и «паломничество функционера». С первым более-менее понятно: сила капитализма порождает массовый печатный продукт на стандартизованном (для удобства) разговорном (для максимального охвата рынка) языке. Второе понятие намного более интересно и раскрывает суть образовательных и административных иерархий, формирующих ареал будущей нации.

Принято считать, что национализм является европейским изобретением, и это ошибка: первые национальные государства возникли в обоих Америках. За этим последовала волна языковых национализмов в Европе, а третья волна захватила империи, которые вынуждены были приспосабливаться к новой эпохе: Российскую, Австро-Венгерскую, Британскую. Далее модель национального государства вполне установилась как базовая, и автор (сам специалист по Юго-Восточной Азии) подробно рассматривает истоки и результаты японского, вьетнамского, тайского, филиппинского, индонезийского национализмов, очень поучительные для жителей стран, сформировавшихся после распада СССР.

Книга настоятельно рекомендуется всем, кто работает с идеями национализма: политикам, философам, политическим и военным аналитикам, писателям и поэтам, издателям и журналистам.


Бенедикт Андерсон Воображаемые сообщества. Размышления об истоках и распространении национализма
 1..10 Ctrl → 11..20 21..30 31..40 41..50 51..60 61..70