Сеть знакомств для любителей книг



Olga Artemenko
 послать сообщение
добавить в друзья
посмотреть список желаемых книг
посмотреть рекомендуемые пользователю книги

< Вернуться к рецензии

Читают то же, что и вы:
 
Ivanka

 
Аліна Цвєткова

 
Bogdana Boychuck





Книги для обмена:
У этого пользователя пока нет книг для обмена




Olga Artemenko

У пользователя нет сводных рецензий
лучшие рецензии : новые рецензии

Художественные (1)Философия, история (1)

 1..2 
Olga Artemenko
Рецензія на книгу Ярослава Федорчука «Волинянин»
На сторінках цієї книги постають спогади хлопця Сашка, котрий побачив війну на власні очі, відчув її на свої шкірі. Уривки, що зринають в його пам’яті, болюче обпікають усе тіло, бо почуття, незважаючи на те, що минуло вже більше ніж півстоліття, ще такі самі свіжі. Війна вкрала в нього найбезтурботніші та найсвітліші роки життя, натомість принісши в його оселю горе. Автор книги – це і є той малий Сашко, головний персонаж твору, тому кому, як не йому, відомо, що коїлось під небом фашистської окупації.
На мою думку, цей хлопець є не просто пересічним учасником подій. Він уособлює весь мирний український народ, людей, які постраждали безневинно. Волинь і вся Україна в цілому потерпала від руки загарбників, а радянська влада додавала перцю, катуючи і звинувачуючи в антибільшовицькій діяльності. Через дитяче світосприйняття Сашка і за допомогою розповідей інших очевидців, описаних у книзі, ми маємо змогу побачити, як українців намагалися позбавити їхньої Батьківщини. Останні надії зневірені люди покладають на Бога: духовність посідає вагоме місце в житті українців навіть у такі тяжкі хвилини. Вони висловлюють свій протест проти безбожного режиму СРСР і залишаються вірними своїм споконвічним традиціям.
Саме за допомогою таких автобіографічних творів можна переосмислити поняття «війна», адже події середини ХХ століття на наших землях безпосередньо стосуються нас самих. Не важливо, який це регіон, яка сім’я та чий це герой. Це наша спільна Україна, спільні зусилля визволителів і наше спільне сьогодення, яким ми завдячуємо тим, хто віддав свої життя за єдину мету – мир на рідній землі.
Ольга Артеменко (І курс, І група, журналістика)

Ярослав Федорчук Волинянин
Olga Artemenko
Рецензія на книгу Данила Чайковського «Хочу жити!»

«Ніхто не хотів залишатися на споді, бо там лежала смерть…»
Скільки всього було вже сказано і написано про жахіття Другої світової війни, котрі пережили наші пращури заради світлого майбутнього, що ми маємо тепер. Словами складно, майже неможливо виразити увесь той біль і розпач людей, які бачили смерть на власні очі, відчували її подих. Данило Чайковський був одним з них, тому не дивно, що йому вдалося так майстерно передати атмосферу одного із концтаборів, який, по суті, уособлює кожен такий табір.
«…тільки кілька метрів – і вже воля».
Аушвіц, концентраційний табір, тьма тьмуща в’язнів. Про слово «людина» там варто було забути, адже те, що коїлося в межах цього німецького ізольованого міста важко приписати тому, хто має серце і хоча б якісь моральні орієнтири. А за межами – страшна війна, але все ж свобода: батьки, дружини, діти, котрі не втомлювалися сподіватися на повернення зниклого рідного вояки. Всі вони – герої, та хіба ми можемо сьогодні уявити, через що пройшли ті, кому ми повинні вклонятися до землі й берегти вічну пам’ять? Знущання, приниження, катування – навіть це не змогло зломити українського духу, непоборного прагнення до визволення Батьківщини.
Центральним персонажем є сам Данило Чайковський, котрий на сторінках книги постає під іменем Гната Тирського. Через сприйняття цього українця подій, що відбувалися навколо, ми можемо заглибитися в сутність страшної нещадної війни. Вся книга побудована на спостереженнях, діалогах і випадках в Аушвіці. Та саме за допомогою таких дрібниць можна збагнути, які почуття і переживання переповнювали тих людей, можна повністю переосмислити трагедію народів, що вперто захищали свої землі.
«Хочу жити!» - ці слова пронизують наскрізь, звучать як гасло кожного героя. Це найпалкіше бажання не було даремним, адже вони живуть в наших серцях і наших споминах. Вони – творці нашого добробуту і миру. Шануймо їх повік!
Ольга Артеменко
Інститут журналістки (І курс, І група)

Данило Чайковський Хочу жити!
 1..2