Сеть знакомств для любителей книг



Мария
 послать сообщение
добавить в друзья
посмотреть список желаемых книг
посмотреть рекомендуемые пользователю книги

Читают то же, что и вы:
 
Андріана Бобаль

 
Богдана Оханська

 
Ярослав Сизоненко





Книги для обмена:
У этого пользователя пока нет книг для обмена




Мария

У пользователя нет сводных рецензий
лучшие рецензии : новые рецензии

Художественные (1)

 1..1 
Мария
«Волиняни» - автобіографічна повість, про одного з рядових інженерів радянського союзу. На перший погляд він нічим не відрізнявся від інших молодих хлопців, які після інституту приїжджали на практику ще в рожевих окулярах, плекаючи мрії по недосяжні кар’єрні вершини та блискуче майбутнє. Однак, Олександр відрізнявся від інших. На відміну від тих, хто з плином часу остаточно розчаровувся у діючій системі, покидав свої мрії і ставав одним з механізмів всемогутньої радянської влади, він продовжував боротьбу за правду і справедливість щомиті, щохвилини,щодня.
Здавалося б, звідки у молодого парубка стільки віри у власні сили та стільки непереможного бажання власноруч перемогти устрій, який налагоджувався десятками років і старанно охоронявся радянською системою? Мабуть, в його жилах текла кров давніх, мужніх, свободолюбивих та непереможних праукраїнців. В його підсвідомості було закладено постійну боротьбу з несправедливістю, приниженнями, підлабузництвом та гнітом. Він намагався прищепити це бажання боротися і всім довкола: працівникам своєї бригади, друзям та товаришам. Тому й приваблював до себе щирих, відкритих та світлих серцем людей.
Автор без остраху відкриває читачеві справжню дійсність – усе, як було насправді. Він заявляє, що тодішня влада всіляко пригнічувала та осуджувала думаючих, розумних людей. їм потрібні були пустоголові роботи, які б виконували свою роботу та не вдавались у подробиці. До того ж, українцям неможливо було на власній землі досягнути успіхів:
"працювали спеціалістами тільки поляки та німці. Українці були лише на підсобних малооплачуваних роботах"
Держава працювала на групу привілейованих, котрі жили заради власної втіхи, в той час, як мільйони інших потерпали від голоду та бідності. Але все це старанно приховувалось від широкого загалу аж до останніх років 21 століття.
"Державою керувала в своїх інтересах не так вже й чисельна хунта, що трималася на репресіях, обмані народу,
зокрема,і робітничого класу"
Ярослав Федорчук намагався відкрити українцям очі на недавні події, довести, що не такі вже й щасливі були часи для наших дідів та батьків. Щоб мати майбутнє, ми повинні знати правду про своє минуле. Автор повісті один з небагатьох, у кого вистачило хоробрості голосно та виразно показати усі жахіття, котрі коїла радянська влада.

Смик Марія, Інститут журналістики КНУ ім..Т.Шевченка, 1 курс, 4 група

Ярослав Федорчук Волинянин
 1..1