Історичні буйди Львова. Філософські казки. Двірнича спілка

Я — Олександр, Фільц за батьком, Павенцький за мамою. Мої батьки, діди, прадіди і так далі львів’яни в енному поколінні; тут понароджувались і тут... перед тим як піти, зобов’язані докладатись до історії міста і решти світу — на власний розсуд і манір. Мабуть, мені випало хоч якось заповнити цю прогалину — у власний спосіб і за суб’єктивною необхідністю. Я виявився психіатром за спеціальністю «професор» і на цій фаховій дорозі мав чудового товариша, в минулому також психіатра — Андрія Більжо. Нині він глобально відомий карикатурист і письменник, родом із Москви, але живе здебільшого у Венеції, бо так склалися обставини і його стосунки з нинішнім російським руководінням. Тепер, після останньої зустрічі з Андрієм у Львові, де він презентував свою суперову книжку про п’ятьох улюблених письменників, мене заїло, і з почуття злосливої заздрості мені довелося написати ще декілька опусів буйдологічного типу.