Змішані

Щойно дочитав. Що сказати, це мабуть, найякісніша саморедагована книга, ку я коли-небудь бачив, а я останній рік провів поміж десятків письменників-початківців, так вийшло. І до того бачив чимало. Є, звичайно, нюанси, десь хотілося б, щоб випадкові коханки головного героя мали колір очей і якусь зачіску, а не були просто "милою голівкою", десь трохи б збалансувати внутрішнє з зовнішнім, воно часом розбалансовується, а мені таке трохи заважає що в Джойса, що в Вульф, що в Забужко, що в Гівазовича. Але не будемо про мінуси, вони компенсуються потужною (в доброму сенсі цього слова) харизмою автора, мішанкою (о, каламбур -- ну а ні, я ж теж колись давно був барменом) барменського життя, показаного зсередини, ліричної, філософської і грубо реалістичної історії. Чи це книга про кохання? Це однозначно книга про кохання. Чи це філософський нарис про пошуки себе? Це однозначно філософський нарис про пошуки себе. Чи це трохи хуліганська історія бармена - порушника правил? Це однозначно хуліганська історія бармена - порушника правил. Чи це один із найкращих агітаційних матеріалів до вступу в лави Збройних сил України, які я читав? Це однозначно якісна агітація до вступу в лави ЗСУ. Чи це історія про війну? От не знаю, тут вже ви самі розбирайтеся.

Чудова книга. Якісний друк. Життєво, наче кіно дивишся.