Мережа знайомств для любителів книг

Рецензия
Конкурс Goethe-Institut
Еріх Фромм Мати чи бути?
У світі немає нічого випадкового.
Можливо, тому ця книга прийшла до українського читача саме зараз. Подиву гідно,
наскільки твір, написаний в 1976 році, є актуальним для нас теперішніх! Адже
автор намагається дати відповіді на питання, що турбують кожну мислячу людину.

Еріх Фромм – всесвітньовідомий психолог
і соціолог, один з лідерів неофрейдизму та радикально-гуманістичного
психоаналізу.

"Мати чи бути?" – його
лебедина пісня, підсумкова праця всього життя. Логічно й послідовно автор в ній
доводить, що володіння і буття – це не просто певні якості суб'єкта, а "два основні способи існування, два різних
види самоорієнтації і орієнтації у світі, дві різних структури характеру,
перевага однієї з яких визначає все, що людина думає, відчуває і робить".

Розвінчуючи орієнтацію на
володіння, Еріх Фромм наголошує, що "основи
характеру, породжувані нашою соціально-економічною системою, нашим способом
життя, є патогенними і, зрештою, формують хвору людину, а відтак і хворе
суспільство". Він яскраво показує витоки кризи споживацького
суспільства, яке спрямовує сучасний світ до прірви. Хіба не є у нас зараз так,
як він пише у своїй книзі: "Уже
навіть не шокує, якщо політичні лідери та бізнесові керівники приймають рішення
на власну особисту користь, нехай ці рішення шкідливі й небезпечні для
суспільства"?

Пропонує Фромм і певні орієнтири
бажаних дій: "Демократія здатна
протистояти авторитарній загрозі лише в тому випадку, якщо це не "пасивна демократія спостерігачів", а
активна "демократія учасників". Але для цього людина повинна
обрати інший напрямок життя, бо "передумовами
принципу буття є незалежність, свобода і наявність критичного розуму".

Цікавими є й міркування автора
про рекламу, з яких він робить невтішний висновок: "Застосовувані в рекламі і політичній пропаганді гіпнотичні методи є
серйозною загрозою психічному здоров'ю, особливо – ясному й критичному мисленню
та емоційній незалежності". Він розвінчує механізм нагнітання певних
суспільних настроїв: "На новини є
попит, і засоби масової інформації визначають, які події є новинами, а які –
ні".

Радує чітка афористичність мови
Еріха Фромма. Привертають увагу, наприклад, такі вислови, достойні стати
"крилатими":

"Радість – це не хвилинне полум'я екстазу, це рівне палахкотіння
буття".

"Любити – це плідна активність у дії, і вона передбачає прояв інтересу
й піклування, а також пізнання, душевний відгук, вияв почуттів, насолоду і може
бути спрямований на людину, дерево, картину, ідею. Вона дарує наснагу і
відчуття повноти життя".

"Люди почали дивитися на життя більш реалістично і тверезо й визнають,
що сексуальний потяг – ще не кохання, а теплі, хай навіть не надто близькі
взаємини з друзями – теж прояв любові".

"Що таке "думка", на якій ґрунтуються всі опитування? Це
погляди людини, сформовані за відсутності адекватної інформації, критичного
мислення і дискусії".

"Та навіть бути чесним і розумним бюрократом – цього не досить, щоб
вирішувати світові проблеми нині, коли світ обернений обличчям до
катастрофи".

Можна погоджуватися з автором,
можна сперечатися, але в будь-якому випадку ми маємо визнати: це неперевершена,
дивовижна книга.

Отже, мати чи бути – вибір за
кожним із нас. І за суспільством в цілому.

Рецензія з 100buch.in.ua

Поделиться в Facebook взять код для блога
переходы на пользователя 55, на книгу 33  =  общий рейтинг: 88

Комментарии к рецензии:
 0..0 
 0..0