Мережа знайомств для любителів книг


Книжкова Банерна Мережа

Перелік нових рецензій


 1..10 Ctrl → 11..20 21..30 31..40 41..50 51..60 61..70 
Olexiy Travnikov
   Лапена Шарі «Подружжя по сусідству»   
Не будучи великим фанатом детективів, мушу визнати що ця книга зачепила. Аналізувати багато не буду, але декілька тезисних моментів... Отже, мої уроки та спостереження:
- Відкритість та довіра у спілкуванні подружніх пар є дуже важливим елементом
- Фінанси та прозорість щодо них важлива для будь-яких стоунків
- Не варто нехтувати елементарними правилами безпеки
- Дитячі психологічні травми можуть наробити багато біди в дорослих стосунках
- Гроші мають владу над людьми, сильну владу
- Неправда вбиває тих, хто її ховає
Читайте та отримуйте насолоду від книги.

Olexiy Travnikov
   Лапена Шарі «Подружжя по сусідству»   
Не будучи великим фанатом детективів, мушу визнати що ця книга зачепила. Аналізувати багато не буду, але декілька тезисних моментів... Отже, мої уроки та спостереження:
- Відкритість та довіра у спілкуванні подружніх пар є дуже важливим елементом
- Фінанси та прозорість щодо них важлива для будь-яких стоунків
- Не варто нехтувати елементарними правилами безпеки
- Дитячі психологічні травми можуть наробити багато біди в дорослих стосунках
- Гроші мають владу над людьми, сильну владу
- Неправда вбиває тих, хто її ховає
Читайте та отримуйте насолоду від книги.

Olexiy Travnikov
   Виктория Могильная «Батюшка не танцует»   
Кому-то книга покажется незатейливой. Ну, и пусть.
Хотя так говорили даже о великих книгах...
Прелесть данной в том, что она уникальна своей простотой и настоящестью. Мне приятна была тем, что доступна для понимания любому, кто возьмется за прочтение, думая о том, что чудес и любви больше нет.
Книга написанна женой священника и мамой 8 детей - удивительно!
Одной из мыслей, в отношении этого сборника рассказов, было то, чтобы назвать его "современным Киево-Печерским патериком" - и не сколько для красного словца, а именно потому, что и там - в святой книге, и здесь в современной рассказывается об одном - "житии святых". Лишь с той разницей, что там речь о старцах, посвятивших себя отшельничеству и заступнической молитве, а здесь - о посвящении в любви в будничной повседневности 21 века. Вызовы одинаковы - любовь та же.

Olexiy Travnikov
   Остап Дроздов «№2»   
Роман-біль. Це перша асоціація, а з другого боку - це твір про бездіяльність та безвідповідальність нації.
"Люди вдовольнилися безперешкодним доступом до бездіяльності. Нова країна всіх обхитрила, приспала, підкупила атрибутикою, відволікла від системотворчості."
Не завжди чесно та відкрито ми здатні говорити про те, де виросли та що нас сформувало...а претнезіїї наступних поколінь? Ми тим не переймаємося, а дарма...
Було б варто!

Olexiy Travnikov
   Марк Туллій Ціцерон «Про закони. Про державу. Про природу богів»   
Іще один з класиків античного Риму в українському перекладі від видавництва «Апріорі».
Для чого читав - ще не знаю що саме сказати, напевне, більше для того, аби «закрити прогалину» недостатку вивчення філософської думки. Третій твір з цієї збірки зовсім мені «не зайшов», але цікаві думки таки залишили слід. Одна з них з першої праці «Про закони» звучить наступним чином: «…тим, кому природа дарувала розум, вона дарувала і здоровий глузд. Звідси випливає, що вона їм дарувала і закон, який є здоровим глуздом - як у веліннях, так і у заборонах.» Ну, і ще одна думка - з уже вищезгаданого твору, яка дійсно і на часі, і достатньо глибока: «оскільки дух, у багатьох відношеннях переважає тіло, а своє тіло люди і без того намагаються тримати в чистоті, то значно важливіше зберігати чистоту душі.» Гадаю, що ця книга не довго стоятиме на поличці моєї бібліотеки без діла - час від часу доведеться повератися.

Olexiy Travnikov
   Кристина Хигер, Даниэль Пайснер "В темноте"   
«В Темноте» саме під такою назвою вийшов роман Христини Хігер та Даніеля Пайснера у видавництві Ексмо, хоча оригінальна назва «The Girl in the Green Sweater» теж не залишає байдужою.&­#8232;

Події роману розгортаються в гетто для єврейського населення Львова та охоплюють період від початку німецької окупації до, власне, звільнення міста радянськими військами.

&­#8232;Про що твір? - Про силу духа та прагнення жити, про людяність та ризик людей різних національностей чи етнічних груп, про неоднозначність буття та різні прояви безсилля перед ідеологічними штампами.&­#8232;

За останній рік то не перша книга на тему Холокосту, але ця по-особливому змусила думати про цінність людського життя.&­#8232;При бажанні можна провести багато паралелей та зробити безліч висновків, як очевидних, так і тих, що вимагають певних зусиль, бо ж написаний твір власне дівчинкою, яка пережила страшний період свого дитинства, ставши Христииною Хігер… «Они видели в нас обычных детей, тогда как в действительности мы давно уже уподобились животным. Единственное, что мы умели делать мастерски, - это молчать и бороться за выживание.» Для мене звучить не просто як спостереження 7-літньої дитини, а як вирок для цілого народу, а то й не одного.
Подібні фрази примушують до серйозних роздумів та умовиводів.
Я б не довіряв анонсованим «гаслам» в промоушені до роману на зразок «real story» чи ще щось подібне, але точно би рекомендував усім до прочитання, аби вчитися вірі, важливості людяності та розумінню того чим може бути «боротьба за виживання» в принципі.

Валерій Пекар
   Андрухович Софія Фелікс Австрія   
Цей роман наповнений пристрастю, яка вирує, виблискує і вибухає на кожній сторінці. Він наповнений емоціями, які вихлюпуються через край. Він наповнений смаками, звуками, запахами і доторками, які відчуваєш фізично.

Про що цей роман? Про те, що кожна людина живе у своєму особливому світі, але створює цей світ для себе сама. Про ілюзії та реальність. Про силу почуттів і слабкість рефлексії. Про старий Станіславів (нині Івано-Франківськ), де гармонійно співіснують русини і німці, поляки і євреї, вірмени і мадяри. Про спокійний романтичний мирний час на початку ХХ сторіччя у країні, яка сама себе називала щасливою -- felix Austria, не знаючи, що доживає останні роки.

Коли два дерева сплітаються стовбурами, вони душать одне одне і не дають рости. Те саме буває і з людьми.

Светлана Шевченко
   Фредрика Бакмана Медвежий угол   
Пронизлива книга про маленьке містечко, яке все надії покладає на юніорську збірну з хокею. Але капітан збірної згвалтував дівчину, і все сюжет обертається навколо того, чи дістане у міста хоробрості звинуватити гвалтівника, а не жертву. Тут багато тем — і зростання, і сімейні стосунки, і пошуки себе, і тиск спільноти — і всі вони досить добре розкриті. В мене ж тільки одне питання — скільки ми ще будемо приносити дітей в жертву богу Великого Спорту? Вже ж відомо, що професійний спорт — це погано для організму, це погано для особистості, яка не знає іншого життя і після спорту не знає, чим заповнити порожнечу, це створює нездорову конкуренцію тощо. Я не думаю, звичайно, що це вирішило б всі проблеми героїв, зрештою, тоді не було б цього роману, а було б щось інше, але те, що Великий Спорт потребує людських жертв — очевидно.

Светлана Шевченко
   Абрахам Вергезе «Рассечение Стоуна»   
Після такого роману потрібен час, щоб оговтатись, адже враження дуже сильні. В центрі роману — лікарня (у формі релігійної Місії) в Ефіопії, де самовіддані лікарі з Індії самовіддано працюють, надаючи медичну допомогу місцевому населенню. Якщо уявити шкалу, де на одному кінці — приватне життя з усіма його труднощами, а на іншому — суспільно-історичні події, то оптика роману ближче до першого, приватного краю (як приклад ідеального поєднання чи то балансування можу навести, скажімо, «Бескрылые птицы» Берньера або «Благоволительницы» Литтела). Так, поза увагою оповідача залишаються військові перевороти або партизанські рухи, причини переїзду індійських лікарів до Ефіопії тощо. Втім, суспільне тло все одно пробивається крізь насичену подіями, переживаннями та почуттями тканину роману.
Автор роману — лікар, а тому не дивно, що в центрі роману — життя лікарів та їхня важка праця. Головні герої — близнюки, які дивом не померли при народженні, зростають у родині прийомних батьків-лікарів (мати померла під час пологів, батько втік). Ще до вступу в університет вони опанували основи хірургії, і далі продовжують працювати в цій області. Кохання, зрада, відданість, мужність — все це на фоні дуже детальних описів різних медичних втручань. Якщо важко читати про хірургію, краще не починати (я просто люблю таке читати, мене це дуже захоплює, я ніколи не хотіла бути лікарем, але просто в захваті від того, що є люди, які таке вміють). Коротше, шекспірівські пристрасті в операційній. Мені дуже сподобалось.

Olexiy Travnikov
   Остап Дроздов «№ 1»   
«Народжені й виховані у старому часі, ми тупцюємо на перешийку до нового, і в нас немає вибору». Автор класифікує твір як роман-вибух.
І я готовий погодитися на те визначення, бо попередня доба пройшла повністю всередині тої реальності, філософії та переконання, якими струмує «№ 1».
Немає ані жодного бажання проникатися літературо-знавчими колупаннями, хоча на динаміку тексту я би звернув увагу…вона позбавлена експресивності, але сповнена виразності та промовності.

Твір спонукає до аналізу та розлогих думок, якими просякнуті сторінки роману. Про життєвий досвід та формування характеру, про спільні цінності та сутички з світом нормальних, про банальність та щастя, про мамсько-дитячі стосунки в пожиттєвому зрізі, про Львів та Київ, про пускання коріння в житті інших людей, про старість та перемагання віку… Ви буквально всотуєте бажання автора до аналітики життя та філософських спостережень, їхніх перетинів та доленосних умовиводів. Роман-насолода, роман-правда, роман-спонукання…епітетів в українській мові ще є достатньо, але вже час переходити до «№2».

 1..10 Ctrl → 11..20 21..30 31..40 41..50 51..60 61..70