Мережа знайомств для любителів книг


Книжкова Банерна Мережа

Перелік кращих рецензій


 3901..3910 3911..3920 3921..3930 3931..3940 Ctrl ← 3941..3950 Ctrl → 3951..3960 3961..3968 
Olexiy Travnikov
   Деніел Сміт «Думати, як Вінстон Черчилль»   
...знову переконався в тому, що випадково куплених та прочитаних книжок не буває. Навіть якщо вони потрапляють вам в руки через те, що ви вподобали просто назву та гадки не мали про автора.
Придбати мені випало це видання не запланованно - просто забіг в книжковий магазин «вбити трохи часу в неділю ввечері та сховатися від дощу». І мене просто наповнило… Просто почало литися через край - бажання дізнатися про людину, яка протягом півстоліття була на міжнародній політичній арені…

«Хто він, сер Вінстон Черчилль?»
З цим питанням пролетів останній тиждень…Бо кожного дня переді мною перегортувалися не просто сторінки книжки, а вимальовувалася постать людини, котра любила свою мову та свою країну…
Для мене це було 220 сторінок боротьби, чесності, пошуку, посвяти, глибокої любові та тяжіння до правильного. Так, то я про нього… Дядька, який смалив сигари та прикладався не рідко до віскі… Але страшне те, що для більшості з нас - це майже все що ми знаємо про колишенього очільника Британської імперії. Ну, дехто (хто бував до анексії у Лівадійському палаці Ялти) обізнаний з того, що Вінстон Черчилль був там на підписанні договору зі Сталіним… І все!

Терміново хапаймося за вивчення біографій!
Принаймні ця думка неодмінно час від часу давала про себе знати моїй голові.
Не наведу жодної цитати з книги, хоча навиписував декілька сторінок у щоденник (тай кортить, якщо чесно). Просто закликаю вас, друзі, прочитайте. Можливо тоді і у вас виникне бажання додати до списку свого читання декілька книжок, які читав сер Черчилль, а то й відкриєте для себе дещо цікаве на сторінках бібліографії (виглядає досить солідно).

Людина-епоха, людина-енциколпедія, людина-промовець…
Окремо автор досліджує здатність Вінстона добирати слова до своїх виступів, статей, книжок. Багато пише про його любов до рідної мови, але найголовніше - про те, як сильно він дорожив своєю Батьківщиною.

Надихає. Шукатиму більш фундаментальної монографії. Чого і вам бажаю.
Бо варто знати - «Хто він, сер Вінстон Черчилль?»

Olexiy Travnikov
   Себастіан Гаффнер «Черчілль. Біографія»   
Для мене це не була просто «ще одна книга про Черчілля» - це було очікування. Раймунд Претцель – знаний німецький журналіст, який з 1965 відомий книгами про сера Вінстона. Звичайно автор більше схильний зосереджуватися на історії Німецького Райху, але ця робота особлива, бо дає не-англійський погляд на видатну історичну особистість. Легка та доступна мова захоплює та мотивує до прочитання. Що особливо було цікавим – то це простежування потреби зв’язку Черчілля з батьком. Мені просто кинулося в очі. І це до певної міри зворушливо. Одна з «топових фраз» в цьому доробку для мене саме ця: «Політика – це рух, надати речам руху і скерувати рух туди, куди бажаєш, - це головне. І тут треба визнати, що старий Черчілль ще раз таки зрушив усі речі, надав їм могутнього руху.»

Olexiy Travnikov
   Гай Стагг «Кроссуэй»   
Была мысль сравнить эту книгу с прочитанной недавно «Я хочу пламени» Архимандрита Спиридона, но не получается…поскольку здесь история человека, ищущего суть в религии, в том, что есть христианство и как оно соотносится с практиками разных конфессий. Чем интересна была мне лично? – Интересными описаниями…особенно было соотносить собственные мысли с авторскими в Македонии, Израиле… Познавательной будет история тем, кто открыт к диалогу. Почитайте – стоит. Несколько мыслей от автора. «Если в ритуале не было смысла, зачем идти?» или вот «…можно сомневаться, впадать в отчаяние – и все-таки верить.» «…страх боли сильнее, чем сама боль. … А иногда мы чувствуем боль как силу – когда сами идем на страдание.»

Olexiy Travnikov
   Вільям Фолкнер «Шум і лють»   
Цей роман для мене був відкриттям від цьогорічного Книжкового Арсеналу. Очікувань великих не мав, окрім того, що дізнався про Нобелівську премію авторові у 1949 року. Як згодом я з»ясував для себе, що власне Фолкнер був одним із перших письменників у США, хто почав використовувати при написанні своїх текстів так званий «потік свідомості» – літературний прийом, який полягає у відображенні внутрішнього монологу людини, безпосередньо того, що вона мислить. Ну, і як тут було не пригадати славнозвісного «Улліса» Джойса, що добивав мене ще в університетські роки. Чого ж було очікувати? Як мінімум велику кількість одних і тих самих подій що переповідаються в різних частинах роману від імені та з позиції сприйняття цих подій різними членами сім’ї. Справа не для слабих, якщо чесно!
«Шум і лють» точно багатоплановий та непростий текст. То є факт! Говорити про цей твір можна досить довго, бо він містить незліченну кількість і психологічний портретів, і підтекстів… «Шум і лють» неодмінно варто прочитати. Безперечно цей час матиме цінність для будь-якого літературного гурмана.

Olexiy Travnikov
   Тимоти Келлер «Прогулки с Богом»   
Как и все предыдущие книги Келлера «Прогулки…» была ожидаемой. Я очень ждал ее перевод, поскольку знаю, что автор всегда глубоко исследует вопрос – предмет своего изучения.
Второе лето кряду именно книги Келлера дают много пищи для ума и размышлений. Чего только стоит сама тема исследования – боль и страдания. На каждой странице есть то, что требует глубокого осмысления и переживания в сердце. Книгу легко разобрать на цитаты, даже если нектороые утверждения вначале будут выглядеть радикальными и требующими усилий для их принятия, осмысления и глубокомысленного переживания лично. «…печаль и скорбь побуждают искать пути к Богу и указывают на ресурсы, которых у нас не было.»
«Мир – это следствие неослабевающего мыслительного процесса, исходя из подтекста вашей веры. Наше мировосприятие - следствие намеренного нахождения в выигрышной позиции.»

Olexiy Travnikov
   Тимоти Келлер "Расточительный Бог"   
Оригинальная версия в английском звучит менее "религиозно" "The Prodigal God", но, вероятно, переводчики издательства Мирт (С.Петербург) решили что это слишком радикально.
А зря... Интересна была бы реакция русскоговорящего читателя на него. Тем не менее - книга достойна прочтения.

Чем интересен Келлер? - Глубоким ананлизом культурного контекста, исследованием вопроса, который поднимается и, естественно, подачей - весьма доступной для постмодерного читателя. Очень рекомендовал бы прочесть книгу не только воцерковленным людям, но и скептикам (агностикам, атеистам и т.п.)
Одна из любимейших цитат: "Мы склонны изображать из себя консервативных, застегнутых на все пуговицы моралистов. Распущенные и раскрепощенные, сломленные и маргинальные, эти люди обходят церкви стороной."

Ольга
   Іван Корсак Перстень Ганни Барвінок   
«Хто се збагнув і збагне?»
В час між 8 березня і Днем Матері, що цьогоріч припадає на 10 травня, саме раз поговорити про жіноче питання. І тема зручна – на книжкових полицях, дякуючи видавництву «Ярославів Вал», з’явився роман Івана Корсака «Перстень Ганни Барвінок». Тому запитання до автора: чому Ви звернулися до постаті Олександри Білозерської, до постаті жінки, адже досі героями Ваших романів, повістей та оповідань на історичну тематику були переважно чоловіки?
- Іван Корсак: -Ця жінка мала щастя й нещастя (хтозна, чого більше) спізнати велике кохання. Все життя вона вклала, наче у банк, у чоловіка свого, так рідко вдячного, а частіше невдячного Пантелеймона Куліша: і не вимагала вона процентів за вклад, не чекала наймізернішої віддяки… По смерті Пантелеймона Олександровича всі маєтності спродала до ниточки, кошти на видання чоловікових книг віддала, а сама помирала в чужому домі, навіть не в домі, а в сторожці якійсь, на гнилій соломі, на долівці сирій.
А ще було в мене почуття своєрідного протесту. До Ганни Барвінок чомусь найчастіше вживають вислів «поет жіночого горя». Гадаю таке бачення дещо спрощене і однобоке.
-Стривайте, але ж досить переглянути навіть заголовки оповідань цієї письменниці, аби схилитися до схожої думки - «Жіноче бідування», «Сумне подружжя», «Сирітський жаль», «Хатнє лихо», «Нещаслива доля»…
І.К.: - Так, це правда. Але не вся. Безсумнівно, таке визначення для творчості Олександри Білозерської дали наші знакові попередники. Борис Грінченко про Ганну Барвінок свій твір озаглавив дійсно «Поет жіночого горя О.М.Кулішева». І Сергій Єфремов в «Історії українського письменства» назвав Олександру Михайлівну схоже – «поет горя і бідування жіночого». Але досить вчитатися в шанобливі рядки Бориса Дмитровича, як зникає звужене розуміння творчості Ганни Барвінок.
-Можливо, таке першопочаткове сприйняття через те, що Олександра Михайлівна, сама зазнавши чимало страждань, левову частку часу свого віддавала сімейним клопотам, господарці, піклуванню про чоловіка, мізер лишаючи навіть для особистої творчості… Тому й не було в неї змоги власні твори «піарити» та акценти потрібні розставити у їх сприйнятті. А вже для громадських справ, для участі у жіночому русі, в числі своєрідних зачинателів якого також була, бо він рясно тоді пускав перші паростки, - і поготів…
І.К.:-Щодо участі у жіночому русі. В Києві заснували ще 1884 року Вищі Жіночі Курси, згодом з’явилася «Жіноча громада», «Одеське товариство охорони жінок» та інші громадські утворення. У Львові став діяти з 1893 року «Клуб русинок», «Жіночий кружок» в Коломиї, «Жіноча читальня» в Долині та інших низка чимала.
Але ж письменник живе поміж люду Словом, живе власним твором. І коли Ганна Барвінок подає до альманаху «Перший вінок» свої оповідання, то Іван Франко анонсує видання з непідробною радістю:
-Звертаємо увагу нашого жіноцтва на те видавництво і висказуємо щире бажання, щоб воно сталося гідним виразом того просвітнього руху, який від кількох літ почав проявлятися серед нашого жіноцтва. Дуже щасливою вважаємо гадку В[исоко]п[оважаної] пані редакторки помістити в «Альманаху» звістки про всіх руських женщин, котрі в наших часах так чи инакше виступали на публічну арену, будь то в літературі, будь в штуці, промислі чи в житті громадськім. Тільки по зібранні такого матеріялу могли б ми пізнати, чим досі були у нас женщини-русинки…
І.Франко, певне, невипадково поставив літературу на перше місце серед видів «публічної арени».
Зрештою саме ім’я Ганни Барвінок брало участь в жіночому русі, підживлювало його. Ось на Галичині відкривають урочисте зібрання, до якого ретельно готувалися. Попри зиму сувору з морозами несамовитими і презлючими віхолами прибуває і прибуває жіноцтво з різних куточків Галичини і Волині, з Відня, Праги й Варшави.
І виголошує ведуча:
-З ініціативи жіночого гуртка Українського педагогічного Товариства імені Ганни Барвінок з’їзд українських жінок дозвольте відкрити…
А от у газетній публікації йдеться, що іменем Ганни Барвінок нарекли 12 –й пластовий курінь – далеченько він правда, за хвилями бурхливими океанськими, у Рочестері на американському континенті. А по-сусідству значаться курені з іменами Івана Мазепи і Лесі Українки, Івана Виговського і Петра Сагайдачного, Володимира Великого і Андрея Шептицького…Знакове вельми сусідство.
А вже за незалежної України пластовий курінь іменем Ганни Барвінок наречуть і вдома, у Вишгороді
Істинно, гендерний рух починається найчастіше зі Слова.
-Низку років окупаційна московська влада накладала табу на імена Ганни Барвінок і Пантелеймона Куліша. Чомусь східний пришелець їх не любив особливо, здається, не пробував, як Тараса Шевченка чи Лесю Українку «приватизувати», виставити отакими собі «революціонерами-демократами». Навіть пам’ятники на могилах встановити та влада не спромоглася…
І.К.: - Збереглося передання поміж люду Чернігівщини про події в час Другої світової війни. Одного дня німці почали зганяти людей з їх домівок поблизу хутора Мотронівка, наказавши брати з собою лопати. Можна зрозуміти, що творилося в душах нещасних: на обличчях одних замерзла приреченість, жах і безпорадність бачилися на інших лицях, бо заледве тиждень минув як німці через партизанку пів сусіднього села вигубили; розпачу іншим додавала невизначеність, куди й чого їх женуть. Інколи над гуртом знімався жіночий голос, зривався він на лемент було, як за покійником, але грізний окрик гасив те нараз.
Натовп людський спинили біля двох високих хрестів над могилами, недоглянутими і занехаяними, що заросли бур’янищем та вже чагарями обсідати взялися. То могили були Ганни Барвінок і Пантелеймона Куліша. Старший із німців щось загелготів було, а перекладач тут же витлумачив, що наказує гер оберст прибрати усе й розчистити, аби пошановані належно могили були.
Кинулись люди поратися мало не впідбіги, бо скінчилась невизначеність, не на кару, Богу дякувати, сюди їх пригнали, враз розвіявся той судомний страх. А як прибрали довкруж гарненько, то вишикували всіх півколом.
- А зараз. – мовив перекладач, - я прочитаю вам лекцію про значіння Пантелеймона Куліша і Ганни Барвінок для вашої історії і їх місце в європейському контексті. Велика Німеччина поціновує кожну культуру...
Не все розуміли селяни з вельми вченого, що балакав той чоловік, та вже іншими очима дивилися вони на два хрести, що потемніли за низку десятиліть і бралися мохом, як бралася забуттям їхня пам’ять. Але передання в народі лишилося, його притлумнювала довгі роки під страхом Сибіру, та зовсім вже вигасити пам’ять нікому не сила...
Отож і рівняймо, який зайда гірший: московський чи гітлерівський.
-І все ж у показі життя жіночого в творах Ганни Барвінок верх беруть нотки сумні, драматичні нерідко…
І.К.:-Творчість справжнього художника завше поліфонічна і поліфарбна. Як і в кожного непересічного митця, у Ганни Барвінок стачає суму на сторінках, де ж від того суму подітися, лишень визирнімо через вікно… І так само у творах її не бракує світлого та життєствердного, як у природі кольори розмаїті між собою межують. Перечитаймо «Домонтар» або «Молодичну боротьбу», або «Праправнучку Баби Борця» - там не розпач, не сум, там лагідне сонце сторінками розлите… І ще є завзяття жіноче, готовність не поступитися злу, позмагатися з долею, якщо вона щастю людському противиться. У «Праправнучці» жінка звичайна не побоялася стати супроти борця професійного, що похвалявся сміливцям можливим: дам півтори сотні рублів або в землю вжену. «Усі бояться, микуляться, чи йти, чи не йти… А він такий собі огрядний! Руки розставить – вітряк!»
А далі сталося несподіване для всього люду, що на ринку борців оточив: «Він як струсоне її – навколішки посадив. Всі люде обімліли. Вона ж його як придавила, дак і шия й голова ввійшла межи плечі, і земля під ним угнулась». А переляканого чоловіка свого, що й не здогадувався про силу жіночу, заспокоювати мусила, мовляв, як шанувала тебе, так і тепер шануватиму…
От вам і гендерне питання…
Ганна Барвінок – «поет горя жіночого»? Так, звісно. І не так, водночас, принаймні, і не лише, бо як мовить оповідачка з «Праправнучки баби Борця»: «От ми якого роду! Роду борецького! У наш рід ще ніщо нечисте не замішалось…»
Або:
«Борець! Скільки в нас було борців між жіноцтвом у нашу гірку давнину!.. Так, або як інше, знай боролись вони за власну, та й за нашу будущину… Хто се збагнув і збагне?..»
Маємо обов’язок збагнути. Бодай сьогодні.

Розмовляла Клава Трофимук

Mariana Onysko
   Кристофер Бакли Господь - мой брокер   
Очень крутая смешная книга, которая высмеивает множество идиотских книг на тему саморазвития. Главная идея в том, что нужно их читать, но не воспринимать все буквально.

Впринципе я все рассказала - но взять эту книгу и почитать с удовольствием в дороге, всем советую. Она легкая и не напряжная, и к тому же залипучая :-)

Анатолий Гонтар
   Тони Шей Доставляя счастье. От нуля до миллиарда: история создания выдающейся компании из первых рук   
Книга классная! мотивирует не просто создать сервис, а сервис который будет приносить реальную пользу людям.
Приводятся истории успеха и ошибок команды во время работы над Заппосом.

Sofiya Svetlichnaya
   Джон Янч “По рекомендации: Бизнес, который продвигает себя сам”   
Если вам срочно нужна помощь маркетолога, да так, чтобы не один совет, а сразу комплексный подход. Обратитесь к Джону Янчу. Он пишет книги, кричащие о практике. Без лишнего вылизывания текста. С доходчивыми примерами существующих компаний. С поэтапным разбором каждого пункта из оглашенного им рабочего списка в оглавлении.

Все знают об эффекте сарафанного радио. Но как ненавязчиво направить голос существующего клиента в уши потенциального :)? Где вообще их искать? И как наладить процесс рекомендаций с wow-эффектом? При личной консультации, через книгу “По рекомендации", Джон Янч даст ответы.

 3901..3910 3911..3920 3921..3930 3931..3940 Ctrl ← 3941..3950 Ctrl → 3951..3960 3961..3968