Сеть знакомств для любителей книг



Olexiy Travnikov
Читаю, іноді ділюся враженнями, шукаю змісту.
 послать сообщение
добавить в друзья
посмотреть список желаемых книг
посмотреть рекомендуемые пользователю книги





Книги для обмена:
У этого пользователя пока нет книг для обмена


Друзья:
 
Володимир Том'юк
Володимир Том'юк
 
Taras Prokopyuk
Taras Prokopyuk
 
Валерій Пекар
Валерій Пекар
 
Алексей Мась
Алексей Мась
 
Сергей Дудик
Сергей Дудик
 
Петр Чернышов*
Петр Чернышов*
 
Павел Ткаченко
Павел Ткаченко

друзей: 10 (смотреть)

Olexiy Travnikov

лучшие рецензии : новые рецензии

все категории
Художественные

 1..6 
Olexiy Travnikov
«Коли мені не допоможуть вірші,
То вже не допоможуть лікарі.»

За життя Павличка не просто розібрали на цитати, а в певній мірі зробили однобоко-культовим автором. І це прикро, бо величезний доробок поета, як я для себе побачив, лишився поза лаштунками уваги читачив. Принаймні більшості з нас… Але про все по порядку!
Книжка надихає! Надихає справжністю, чистотою та непідкупною любовю не лишень до прадавніх часів, а й до подій нещодавного минулого… Хто з нас знав що Павличко був вояком УПА та про інше, про що радянщина нам не повідомляла. А тут воно є! І таке справжнє та щире…

Ще в 1978 році він написав такі слова:
«Коли мені не допоможуть вірші,
То вже не допоможуть лікарі.»
Мене просто пройняло до тремтіння серця, котре зачерствіло, заіржавіло у вирі подій останніх років. І раптом нагадування про такі непідробні, але відверті почуття, котрі поховані в глибинах кожного з нас. Бо Слово зціляє та надихає. А особливо поетичне слово. Хіба ж ні?
Неодмінно хотів би виділити вірш «Мати» написаний у 1981 році, але він достойний окремого посту… Це, як на мою ксромну думку, унікальний твір який чомусь не є аж таким «розкрученим» як відомі на увесь світ «Два кольори». У восьми строфах таке розмаїття емоцій, що після нього хочеться зробитися тихим монахом…і провести багато годин у роздумах про життя. Серцекрайно…

А як виявляється безмежна любов поета до рідної землі про це - по творах Павличка - можна написати окрему наукову роботу.
«Молись, дитино, щоб не вернуло
Московське рабство, як темна мжа,
А по молитві пильнуй, щоб дуло
Твоєї зброї не жерла ржа.» (1993 рік)
Які цікаві застереження щодо найближчих сусідів. І хто тепер має сумніватися в тому, що поети мають особливе серце та прихильність від неба бачити далі, ніж сьогодення. Життєвомудрісно…

Окрема тема, окреме відкриття - цикл (чи то збірка - так до кінця і не второпав) «Золоте ябко». На мою суб’єктивниу думку - це прекрасний та в певній мірі унікальний пласт не лишень творчості Павличка, а і в цілому української літератури. Питання не лишень в еротичності творів поета, а в тонкому змісті образів та майстерно-використаних словарних зворотах цих поетичних мініатюр…
«Я в пазуху зайду тайком,
Неначе злодій до комори.
Там пахнуть груди молоком,
Мов травами гуцульські гори.»
Справжній безмір закоханості в єдину жінку, що подарована Богом. Справжнє відкрите чоловіче серце, сп’яніле від бажання, спонукане потягом до близькості з Найкращою. Ось де вчитися чоловікам захопленню своїми коханими. Оксамито-тендітно…

Я певен того, що творчість Павличка - на багато поколінь вперед - надихатиме і далі українців бути нацією що здатна бути чесною в стосунках: відвертою та щирою до нестями.

Дмитро Павличко Два кольори
Olexiy Travnikov
Цікаво більше знати про розуміння природи людської жорстокості загалом, банальності зла та всього що із цим пов’язано – тоді вам неодмінно варто прочитати Філіпа Зімбардо…Так, саме він автор та дослідник Стендфордського в’язничного експерименту. І «Ефект люцифера. Чому хороші люди чинять зло» саме про це. Майже 600 сторінок звіту про це дослідження з аналізом та описами. Ну, різнобічне та цікавенне дослідження – до перечитування доведеться звертатися неодноразово. Сто процентів. Пару цитат, які торкнулися розуму та примушують задумуватися «Один з найважливіших і найменш визнаних учасників зла – не головний лиходій, а німий хор – ті, хто дивляться, але не бачать, слухають, але не чують. Їхня тиха присутність на сцені лиходійств ще більше розмиваєтуманну межу між добром і злом.» І ще одна: «Для більшості ж з нас віра в спроможність протистояти силам ситуації й системи – лише ілюзія власної невразливості. Парадоксально, але ця ілюзія знеохочує нас бути пильними і робить ще вразливішими до маніпуляцій.»

Філіп Зімбардо «Ефект люцифера. Чому хороші люди чинять зло»
Olexiy Travnikov
я тішуся з того, що не мав НІЯКОГО уявлення про цей твір до його прочитання…
Випадково обрав на поличці в книгарні. Прізвище авторки підкупило.
Рекомендувати - не знаю. Варто бути досить міцним та дещо зухвалим, аби витримати і дочитати до самого закінчення…
Специфічно та неоднозначно.

Відштовхує ницість, котру авторка (чи героїня?!) бачить в наколишньому. Буквально усюди…. Її немало.
Але, разом з тим, скільки незвичайних відкриттів можна зробити у спостереженнях за навколишнім.
Чого лише вартує: «Це в принципі добре, коли твоє тіло годує рослин. Коли ти стаєш корисним для інших форм життя. Коли тебе можуть прийняти в себе навіть після смерті інші люди. Коли вони можуть відчути, який ти солодкий, м’який і соковитий. Знаючи це, не так страшно вмирати. Може це найкраще, що трапляється з людиною в житті.»

Правда над цим варто пороздумувати? А, може, з кимось і обговорити - за кавою…у Франківську…
Ось декілька сентенцій, тез, що вирують в голові після прочитання…

…багато егоїстичних та дуже, часом, неестетичних фантазій щодо стосунків між чоловіками та жінками&­#8232;…неетичні картини, що описуються із неймовірними деталями…
…тут зовсім немає любові. Ніякої. Зовсім. Ні крихти.
…у бажанні епатажу іноді автори готові заходити дуже далеко

Будьте обережні з книжками, які берете до рук!
Дуже обережні!

Софія Андрухович «Сьомга»
Olexiy Travnikov
Цей роман для мене був відкриттям від цьогорічного Книжкового Арсеналу. Очікувань великих не мав, окрім того, що дізнався про Нобелівську премію авторові у 1949 року. Як згодом я з»ясував для себе, що власне Фолкнер був одним із перших письменників у США, хто почав використовувати при написанні своїх текстів так званий «потік свідомості» – літературний прийом, який полягає у відображенні внутрішнього монологу людини, безпосередньо того, що вона мислить. Ну, і як тут було не пригадати славнозвісного «Улліса» Джойса, що добивав мене ще в університетські роки. Чого ж було очікувати? Як мінімум велику кількість одних і тих самих подій що переповідаються в різних частинах роману від імені та з позиції сприйняття цих подій різними членами сім’ї. Справа не для слабих, якщо чесно!
«Шум і лють» точно багатоплановий та непростий текст. То є факт! Говорити про цей твір можна досить довго, бо він містить незліченну кількість і психологічний портретів, і підтекстів… «Шум і лють» неодмінно варто прочитати. Безперечно цей час матиме цінність для будь-якого літературного гурмана.

Вільям Фолкнер «Шум і лють»
Olexiy Travnikov
Ми так схильні до швидких та необдуманих реакцій, що перше враження про твір може затьмарити велику ідею. То ж не поспішайте відкинути її просто вбік... Погортайте...
Особисто я звернув увагу на роман виключно через те, що в “Книгарні Є” йому було відведено особливе місце серед лауреатів “Коронації слова” 2017 року…ну, як особливе - лежав серед інших. Але від нього чимось віяло...не круїзним, бо то поверхневе...а там є ідея. Претензія на ідею як мінімум. Хай як там, але...
400 сторінок рвучкої неестетичності та справжності життя однієї непростої української дівчини, що опинилася в океані на круїзному лайнері, а от в якості кого - варто би було почитати, навіть, якщо твір не стане вам до смаку, бо і таке цілковито може статися….а може і станеться…
“Людям властиво не помічати тих елементів реальності, які не узгоджуються з їх бажаннями чи баченням ситуації, навіть якщо такі елементи стирчать у них перед носом.”
Про що думалося протягом цього твору…
про бажання відшукати справжність посеред простих речей, які оточують людину 24/7
про потребу кохання та прагнення любові будь-якої людської істоти де б вона не знаходилася в конкретний момент часу та якої б статі вона не була
про тугу за простим та людським, хоч би яким “сучасним та богемним” не намагалися б прикриватися…
Ми створені з потребою любити та віддавати любов, хай би якою не була та любов…а чи справді важливо, як проявляти її? Що думаєте? Прочитайте «Нижче» і скажіть…роман не полишить вас ні на секунду.

Кіра Малко “Нижче”
Olexiy Travnikov
Прочитати варто уже для для того, аби не забувати та не втрачати спритності думати про швидкоплинність життя.
Так-так, саме про його скороминущність…
«Хлопчик у смугастій піжамі» твір з потойбіччя життя, де маленький німецький хлопчик випадково подружився з єврейським…з гетто… І лякає не сам факт війни та жахливість фіналу, а суворість кари, яка спрямовується туди - де її не очікуєш… Чому?! Як так?! Ми волаємо про справедливість до Бога, але чи завжди самі робимо те, чого очікуємо від інших. Неодноразово це питання постає в голові при читанні. А тут воно підсилюється випробуванням дитячих долей та їхньої психіки… Де межа дозволеного? Де те, чого торкатися не можна, а потрібно лишень прийняти як даність… Серце крається, але воно вже сталося…

Джон Бойн «Хлопчик у смугастій піжамі»
 1..6