Сеть знакомств для любителей книг



Olexiy Travnikov
Читаю, іноді ділюся враженнями, шукаю змісту.
 послать сообщение
добавить в друзья
посмотреть список желаемых книг
посмотреть рекомендуемые пользователю книги





Книги для обмена:
У этого пользователя пока нет книг для обмена


Друзья:
 
Володимир Том'юк
Володимир Том'юк
 
Taras Prokopyuk
Taras Prokopyuk
 
Валерій Пекар
Валерій Пекар
 
Алексей Мась
Алексей Мась
 
Сергей Дудик
Сергей Дудик
 
Петр Чернышов*
Петр Чернышов*
 
Павел Ткаченко
Павел Ткаченко

друзей: 10 (смотреть)

Olexiy Travnikov

У пользователя нет сводных рецензий
лучшие рецензии : новые рецензии

Художественные (6)Философия, история (3)Бизнес (3)

 1..10 Ctrl → 11..20 21..30 31..40 41..50 51..60 
Olexiy Travnikov
Oднозначно must read, якщо вважаєте себе освіченою людиною та прагнете бодай якось розуміти те, що відбувається в країні (та й світі), а також цікавитеся формуванням різних історичних процесів та тим, що їм передувало. Для мене це лише перша праця нашого сучасника, але тепер кортить прочитати його книги «Ловець океану», «Оповідач і філософ». &­#8232; Які особисто для себе зробив спостереження (або ж іноді і відкриття):&­#8232;- те, що в 20 столітті ідеології проникли в сферу геополітики, хоча ще в 19-му ідеології протистояння були здебільшого внутрішніми&­#8232;- ідеї легко пристосовуються до нових для себе контекстів та «вбираються в костюми, їм від початку не притаманні»&­#8232;- коли зруйноване питання пропорції між злочином та покаранням, покарання моде робити все, що завгодно - і обгрунтовувати свої злочини всім, чим завгодно.

Володимир Єрмоленко «Плинні ідеології»
Olexiy Travnikov
Cерйозна епопея про яку дізнався дуже недавно. Дякую одному з найулюбленіших видавництв України «Апріорі» за те, що зробили цей роман доступним нашому читачеві. Самчука було висуното у свій час на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури саме за цей твір. Епохальне полотно, що охоплює в найдрібніших деталях життя українців початку 20 століття. Війна, революція і так далі… Пересічні люди з непересічною любов’ю до своєї землі, що шукають права на те, аби бути собою. Бо ж «людина, що раз в ярмо голову схилить, тяжко назад до волі вертається». &­#8232;«Танці на граблях» один з найулюбленіших видів «розваг» для українського народу, бо ж «ми мало дбаємо самі за себе, не вчимось, не цікавимось світом, не йдемо поміж люди, ми нікого не знаємо, і нас не знають…». Таке вражння, що роман написаний в наші дні. Серйозно, повчально, красиво.

Улас Самчук «Волинь»
Olexiy Travnikov
Неимоверно удивительный роман, который держит в напряжении от начала до конца, а помимо всего я смог еще насладиться и потрясающими речевыми оборотами - в какой то момент я уже просто записывал страницы, где встречал их. Ну, вот хотя бы это предложение… «Пока он лез по склону оставшегося времени, город заглатывал его.» Или вот это: «Когда наблюдаешь, как умирает человек, видишь не только его исчезновение.»
История необычная: многогранная и разноплановая. Пересказывать - неблагодарное дело, книгу нужно читать. Обязательно…&­#8232;

Маркус Зусак «Глиняный мост»
Olexiy Travnikov
Книга від одного з найулюбленіших видавницв @Апріорі стала для мене відкриттям, бо про Кейсі (Квітку) Цісик я чув дещо, але не мав уявлення, як мало. В Україні, останніми роками, про неї трохи писали, але уривчасто та не систематично.
В доробку Романа Горака маємо стосунок до цілого пласту історії Україну такого глибокого і серйозного, що логічно перейнятися питанням «чому цього не вчать, і чому про це так мало говорять».&­#8232; На сторінках книги ніяковієш перед величиною постатей видатних українців, що - виявляється - відомі в світі, але геть незнані у нас. Цілий стос імен тепер в моїй пам’яті життєві - Василь Нагірний, Іван Боберський, Володимир Цісик, Ярослав Барнич, Олександр Кошиць, Іван Чмола… Люди з Великої літери, що так сильно любили Бога та Україну і були ладні покласти своє життя задля незалежності цієї країни. І поклали, і досі мало знані на рідній землі…&­#8232; Що ж до постаті самої Квітки, то це ім’я, яким би ми мали не лише захоплюватися, заслуховуючи записи її унікального голосу, але і вчитися любові до унікальності нашого народу. &­#8232; Унікальне видання, що заслуговує на особливу увагу українського читача. &­#8232; Читаймо, нам варто то знати.&­#8232;

Роман Горак «Журавлі відлетіли…Есеї про Квітку Цісик та її рід»
Olexiy Travnikov
Читаючи твір італійського публіциста Леві, довелося (свідомо чи не свідомо) проводити паралелі з тим, що було відомо про Аушвіц та інші концтабори в роботах Віктора Франкла. Загадковою залишається для мене особисто тема вартісності людського життя в очах тих, хто намагається інших цього саме життя позбавити. Переоцінка позицій буття відбувається безпосередньо в перебігу того самого буття настільки, що доводиться автору доходити несподіваних висновків…
Їх чимало, часов вони не очевидні, бо «Для живих людей одиниці часу завжди мають певну вартість, яка є тим більшою, чим вищими є внутрішні ресурси того, хто його переживає…» А більшість не переживала.&­#8232; Різкими променями болючих переживань врізаються в мозок слова на зразок цих, що «люди, перетворені на ганчірки, не бунтують.»
Не давайте собі обіцянок про те, що не будете ніколи читати «суворої правди минувшини» та допускати думку, що подібне ніколи не повториться. Історія, нажаль, річ багатовекторна та має схильність повторювати безліч неприємних речей. І нам треба вчитися того, як уникати недолугих та страшних помилок, а ще…«…розмірковувати над тим, що сталося, є обов’язком усіх. Усі повинні знати і пам’ятати, що коли Гітлер та Муссоліні промовляли публічно, їм вірили, аплодували, ними захоплювалися, їм поклонялися, як богам… Ідеї, які вони проголошували, не завжди були однакові і загалом були збочені, нерозумні і жорстокі; а все ж мільйони вірних співали їм хвалу і йшли за ними аж до смерті.»
Будьмо мудрими, розважливими та пильними, аби не допустити повторення.&­#8232;&­#8232;

Прімо Леві «Чи це людина»
Olexiy Travnikov
Конечно же, пересказывать богословскую книгу не богослову негоже, а потому это больше наблюдательские записки обывателя…
Вот за что люблю книги реформатского толка, так это за то, что пока читаешь одну - то вынужден «подчитывать» еще 2-3. И это не шутка, потому что когда видишь цитату из «Наставлений…» Кальвина, то само собой читаешь весь контекст (потому параллельно пришлось прочитать всю третью книгу и часть второй). Разве это не прекрасно? Помимо того, под рукой всегда было Вестминстерское Исповедание Веры и книга Томаса Бостона «Природа человека в ее четырех состояниях»…ее придется перечитать снова.
Интересной и необычной для меня стала глава о законничестве: неимоверно удивительный взгляд на ситуацию из Бытия 3й главы. Фергюсон говорит о том, что «змей пытался увести Еву от ясности Божьего Слова». Мысль развивается очень интересно и помогает под особенным углом посмотреть на эту ситуацию. Никогда не думал о том, что это само непослушание случилось по причине «сосредоточения на Боге Запрещающем, на Законодателе и Судье». И то, что в «ее разуме и чувствах Божий Закон был отделен от благодатной личности Бога». Простая, но такая глубокая мысль. И мне пришлось напоминать себе о том, что важно не разделять Бога на части - Он целостный. &­#8232;&­#8232; Много потрясающих мыслей для нашей каждодневной жизни, которые актуальны и практичны. Вот что я отметил для себя:
&­#8232;- когда искажение Божьей личности достигает своего предела, мы неизбежно перестаем доверять Богу;&­#8232;- когда мы прославляем Бога, мы также радуемся Ему и вместе с тем радуемся всему, что Он дал нам;&­#8232;- суть законничества укоренена не просто в нашем понимании закона как такового, но и в искаженном представлении о Боге как Законодателе&­#8232;(вообще тема понимания законничества и самого использования этого термина весьма интересна раскрыта)&­#8232;&­#8232; Уверен, что данная книга будет актуальна для всех служителей Слова, и тех, кто планирует таковыми стать.&­#8232; Вопросы благодати и ее проявления, порядок усвоения искупления, покаяние, вера, завет…все эти составляющие христианства Фергюсон рассматривает на понятном и доступном уровне.&­#8232; И еще одним наблюдением, интересным для меня, стал вопрос «самоидентичности» и том на чем она основывается. Совершенно потрясающие размышления автора.&­#8232; «…мы увязываем свою идентичность и ценность с тем, что мы делаем и как нас оценивают, вместо того, чтобы признать, что наша идентичность и ценность укоренены во Христе и Его незаслуженной благодати. Мы попались в сети утонченной формы законничества. Оно исходит из нашего сердца так, словно Божья благодать, проявленная к другим, извлекает его из меня, как сильный магнит. Благодать вскрывает нарыв заслуг.»

Синклер Фергюсон «Весь Христос»
Olexiy Travnikov
«…з математичного погляду, будь-яке світло — невидне.» - одна з думок, яка не полишає протягом всього періоду читання цього роману.
Відчуттями 12-рчічної незрячої дівчинки Марі-Лор, доньки Даніеля Леблана, головного замкаря Національного музею природничої історії, читач торкається вулиць передвоєнного Парижу.
Страхами осиротілого підлітка Вернера, закоханого у фізику коротких та довгих радіо хвиль, постає перед нами сувора реальність окупації невеликого шахтарського містечка. Любов до радіо та фізики приводить хлопця в елітну школу типу «гітлерюгенда»…і він так «призвичаюється до науки», бо для нього радіо то щось священне… «Радіо: мільйони вух слухають одну людину…з репродукторів уривчастий голос …лине вгору, мов непохитне дерево, його слухачі прихиляються до гілок того дерева, як до вуст Господа. А коли Господь замовкає, їм відчайдушно хочеться знайти когось, хто примусить голос зазвучати знову.»
Вернер молодим юнаком відправляється на війну, де бачить всі її жахіття, біль, страждання, злочини, вбивства та безцінність людського життя. Тут його допікає питання «чи невже це правильно — робити щось лише тому, що решта так роблять?» Вернерів друг Фредерік, що внаслідок жахливих знущань однолітків з гітлерюгенду та під прикриттям офіцерів вермахту стає неповносправним…
А загалом багато-багато надзвичайних знахідок та спостережень… від деяких стає дуже моторошно, коли уявляєш, що «тиша — це плід окупації, вона звисає з гілок, скрапує з ринв»…і до філософських «заплющити очі — не означає зрозуміти, що таке сліпота».
Нервово напружений, але дуже своєчасний, як для нашої країни…і настанови одної з героїнь «Ніколи не припиняй вірити».
Очевидне одне - Пулітцерівську премію просто так не дають.

Ентоні Дорр «Все те незриме світло»
Olexiy Travnikov

THE UKRAINE - «не середньостатистична самоіронія» підсумував би я словами одного з героїв про нетривіальну збірку нарисів від @ArtemChapai.
Бо ж треба мати хист не лише до спостереження, але і здатність перевтілити всі їх в слова. Пильність автора не тільки до мовних особливостей деяких регіонів України, а й до сердечних чувань героїв свідчить про те, що ми занурюємося в життєві подорожі багатьох наших співвітчизників. А хіба ні?! Чи не кожен з нас на рівні підсвідомості погодиться із тим, що «Сумки в клітнку - майже символ України», але саме в цій збірці воно так влучно та дотепно зформульоване автором. «THE UKRAINE - це також романтика занепаду». Та хіба хто заперечить? Точно не в цьому випадкові. &­#8232;Без надриву, спостережливо, без купюр, аж до болі знайомо… бо ж «..любов пронизливіша, коли змішана з відчуттям неминучої втрати.»
Неодмінно прочитайте Чапая…

Артем Чапай THE UKRAINE
Olexiy Travnikov
Не будучи великим фанатом детективів, мушу визнати що ця книга зачепила. Аналізувати багато не буду, але декілька тезисних моментів... Отже, мої уроки та спостереження:
- Відкритість та довіра у спілкуванні подружніх пар є дуже важливим елементом
- Фінанси та прозорість щодо них важлива для будь-яких стоунків
- Не варто нехтувати елементарними правилами безпеки
- Дитячі психологічні травми можуть наробити багато біди в дорослих стосунках
- Гроші мають владу над людьми, сильну владу
- Неправда вбиває тих, хто її ховає
Читайте та отримуйте насолоду від книги.

Лапена Шарі «Подружжя по сусідству»
Olexiy Travnikov
Кому-то книга покажется незатейливой. Ну, и пусть.
Хотя так говорили даже о великих книгах...
Прелесть данной в том, что она уникальна своей простотой и настоящестью. Мне приятна была тем, что доступна для понимания любому, кто возьмется за прочтение, думая о том, что чудес и любви больше нет.
Книга написанна женой священника и мамой 8 детей - удивительно!
Одной из мыслей, в отношении этого сборника рассказов, было то, чтобы назвать его "современным Киево-Печерским патериком" - и не сколько для красного словца, а именно потому, что и там - в святой книге, и здесь в современной рассказывается об одном - "житии святых". Лишь с той разницей, что там речь о старцах, посвятивших себя отшельничеству и заступнической молитве, а здесь - о посвящении в любви в будничной повседневности 21 века. Вызовы одинаковы - любовь та же.

Виктория Могильная «Батюшка не танцует»
 1..10 Ctrl → 11..20 21..30 31..40 41..50 51..60