Сеть знакомств для любителей книг



Olexiy Travnikov
Читаю, іноді ділюся враженнями, шукаю змісту.
 послать сообщение
добавить в друзья
посмотреть список желаемых книг
посмотреть рекомендуемые пользователю книги





Книги для обмена:
У этого пользователя пока нет книг для обмена


Друзья:
 
Володимир Том'юк
Володимир Том'юк
 
Taras Prokopyuk
Taras Prokopyuk
 
Валерій Пекар
Валерій Пекар
 
Алексей Мась
Алексей Мась
 
Сергей Дудик
Сергей Дудик
 
Петр Чернышов*
Петр Чернышов*
 
Павел Ткаченко
Павел Ткаченко

друзей: 10 (смотреть)

Olexiy Travnikov

У пользователя нет сводных рецензий
лучшие рецензии : новые рецензии

Художественные (6)Философия, история (3)Бизнес (3)

 1..10 Ctrl → 11..20 21..30 31..35 
Olexiy Travnikov
Оригинальное название книги The Resolution for Men.
И она для мужчин...
Не для всех, но для тех, кто готов к изменениям. Или даже не готов, но рискнуть не против.
Большинство мужчин уходят из жизни с глубоким чувством сожаления о том "чего не успели, не сделали", но будут и те, кто однажды примет решение жить для самого важного.
Книга о том, как принять решение и почему именно решение - важная часть для мужчины.
Вторая часть книги - это сплошной challenge, поскольку открывает некоторые аспекты жизни Мужчины, который хочет состояться как таковой.
Здесь есть место для размышлений (и решений) для того, чтобы быть главой семьи, являть честь и честность, искать справедливость и быть ответственным, проявляя любовь к жене и детям.
А еще - есть много практических вдохновений о том, как не забывать о взятых на себя обязательствах.
Не поленитесь - может быть одна из самых практических книг для вас в этом году.

Стивен и Алекс Кендрик, Рэнди Алькорн "Резолюция для мужчин"
Olexiy Travnikov
За последние 2 года эту книгу не читал только ленивый (шутка).
Дошла очередь и до меня. Ну, что же - читать стоит.
И первое - потому что "писательство" теперь не просто удел одаренных и призванных, но также всех, кто имеет профиль в любой социальной сети. Правда!
И эта книга содержит много простых и толковых советов, а главное - все они очень практичны.
Грамотность у пользователей социальных сетей не всегда возведена в ранг самого важного, а потому нередко попадаются откровенно неприятные тексты. Чтобы избежать этого - стоит почитать это "руководство".
Может я не применял бы его для всего кряду, как окончательный вариант "идеального" учебника, но что-то важное в нем точно есть.
Для себя точно выделил такие пункты:
- очищать текст от всего ненужного
- думать о том, о чем пишешь
- быть честным в тексте (перед другими) - это выбор
- смысл важнее формы
- начинать с пользы для читателя
Как ни крути - а читать стоит.

Максим Ильяхов, Людмила Сарычева "Пиши, сокращай"
Olexiy Travnikov
Це незвичайний погляд на становлення православної Церкви в Росії, оскільки дослідження зроблене німцем.
Багато уваги автор приділяє стосункам церкви та держави, намагається аналізувати релігійність людей та певні аспекти богослів"я.
Період оохоплений від запровадження християнства в Київській Русі і аж до часів релігійних дисидентів в СРСР.
Неоднозначний погляд, який вартує уваги, а тому зголошуся з автором в тому, що "кожен погляд на минуле завжди є відповідною власною конструкцією..." І в даному випадку так і є.
Варто не забувати, що історія - то звернення до минулих подій і тенденцій, які ну дуже цікаві для розуміння певних реалій сьогодення.
Дослідження закінчується 2009 роком...
Нажаль.
Можливо буде продовження?!

Томас Бремер "Церква та імперія. Нарис історії російського православ'я"
Olexiy Travnikov
Кто бы там и что не говорил о способности человека к тому, чтобы «брать ответственность за свою жизнь», но объективным остается факт невозможности этого в принципе.
Мы не можем контролировать происходящие с нами события, поскольку они - вне сферы нашего контроля. И как же тогда с этим быть?

Неужели мы обречены на постоянный стресс и беспокойство!?
Вопрос почти гипотетический, но не совсем так.

Христианская вера дает ответ на множество вопросов - и вопрос беспокойства, как такового, один из них.
Мы обретаем покой не из-за отсутствия проблем, а благодаря осознанию Божьего владычества.
Эта мысль в книге Лукадо основная.

Причина человеческого беспокойства связана не только с нашим несовершенством, а больше с постоянным ощущением виноватости. Автор книги вообще говорит о том, что под маской лихорадочной тревожности скрывается несовершенная проблема вины.
На самом деле тревожность порождена нерешенной проблемой чувства вины.
Непременно стоит прочитать…очень практичная книга.
Не пожалеете.
Ну, и тоже стоит помнить о том, что благодарный человек менее завистлив, менее меркантилен и эгоистичен. Благодарность повышает самооценку человека, улучшает качество его взаимоотношений и сна и в целом увеличивает продолжительность жизни.

Макс Лукадо «Не заботьтесь ни о чем»
Olexiy Travnikov
Стверджують, що цей роман став одразу бестселлером після свого виходу і лишається таким більше десяти років.
В наш час - то не проста річ. Очевидно. Ми не налаштовані на великі тексти
Феномен твору Джона Ірвінга не давав мені спокою - то ж прочитати вирішив українську версію романа, яка вийшла у видавництві «Фабула».
«Доки я тебе не знайду» - то просто колосальний обсяг роботи, переконаний, не тільки для автора, але і для читача.
Тут і різноманітні сюжетні лінії, і строкате життя головних героїв, і описи декількох європейських країн, які привертають твою увагу.
Але головна тема - потреба батька…фізичне прагнення знати того, хто дав тобі життя.
Саме ця ідея охоплює кожну думку головного героя.
Коли маєте час - неодмінно варто почитати. Навіть заради дискусії з кимось…&­#8232;Не полишає байдужим.

Джон Ірвінг "Доки я тебе не знайду"
Olexiy Travnikov
я тішуся з того, що не мав НІЯКОГО уявлення про цей твір до його прочитання…
Випадково обрав на поличці в книгарні. Прізвище авторки підкупило.
Рекомендувати - не знаю. Варто бути досить міцним та дещо зухвалим, аби витримати і дочитати до самого закінчення…
Специфічно та неоднозначно.

Відштовхує ницість, котру авторка (чи героїня?!) бачить в наколишньому. Буквально усюди…. Її немало.
Але, разом з тим, скільки незвичайних відкриттів можна зробити у спостереженнях за навколишнім.
Чого лише вартує: «Це в принципі добре, коли твоє тіло годує рослин. Коли ти стаєш корисним для інших форм життя. Коли тебе можуть прийняти в себе навіть після смерті інші люди. Коли вони можуть відчути, який ти солодкий, м’який і соковитий. Знаючи це, не так страшно вмирати. Може це найкраще, що трапляється з людиною в житті.»

Правда над цим варто пороздумувати? А, може, з кимось і обговорити - за кавою…у Франківську…
Ось декілька сентенцій, тез, що вирують в голові після прочитання…

…багато егоїстичних та дуже, часом, неестетичних фантазій щодо стосунків між чоловіками та жінками&­#8232;…неетичні картини, що описуються із неймовірними деталями…
…тут зовсім немає любові. Ніякої. Зовсім. Ні крихти.
…у бажанні епатажу іноді автори готові заходити дуже далеко

Будьте обережні з книжками, які берете до рук!
Дуже обережні!

Софія Андрухович «Сьомга»
Olexiy Travnikov
Історія Життя і боротьби Василя Стуса - це продовження назви роману «Заборонений».

І зрозуміло те, що це не вичерпна біографія українського поета, а лиш одна з перших спроб в художній формі нагадати про те скільки коштує воля та незалежність нашої країни.

А ще це про те, що за простим словосполученням «право нації на самоідентифікацію» стоять долі абсолютно реальних людей - інтелігенції, митців, літераторів, художників… Не просто мрійливих романтиків, а борців (без пафосу!) - Стуса, Горської, Світличного, Дзюби.

Як хотілося б, аби подібного роду твори потрапляли не просто до шкільної програми, а до всіх та кожного, кому не байдужа Україна - земля, щедра на любов та відважних людей, наділених здатністю любити попри усі виклики реальності та нелюдського оточення.

Символічність образів, з якими стикаєшся на сторінках цього твору, наштовхує на думки про те, що випадковостей не буває, стимулює думати про особисту відповідальність за долю землі та народу, який дав тобі життя. Переживаючи певні миттєвості життя реального патріота (знову ніякої патетики) Стуса, проникаєшся любов’ю та ніжністю до того, що зветься батьківщиною, українською землею.

Думаю про долю багатьох людей, які, як і Стус, власним життям довели, що право на гідність, на власну думку та любов до рідної землі - не високопарні речі, а абсолютна реальність, що відкривається у повсякденні.

Безмежно вдячний авторам за унікальний доробок, що вже надихнув і кінематографістів, але ж слово було спершу - то ж хочу надихнути вас, друзі, до того, аби неодмінно прочитати цей твір та обовязково майте його у власній бібліотеці…для себе, для прийдешніх поколінь.

Заборонений, але не скорений…&­#8232;Це про Стуса, а може…і про український народ…

Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов «Заборонений»
Olexiy Travnikov
Саме ця книжка була першою для мене, де стоїть позначка 18+­…

Цю книжку довелося «опрацьовувати» чи не найдовше за решту інших, котрі мені доводилося перечитувати .
Багато болю та смерті…

Вже другий витвір одного й того самого автора, котрий описує події сьогодення - війну на Донбасі та зокрема страту Боїнга біля Торезу окупантами.

Тут вистачає всього - образів, спосетережень, сюжетних ліній, припущень, навіть матюків англійською та головне не це…

Головне та найболючіше - понівечіні людські долі, переплетені війною та добряче змащені абсолютною безпорадністю перед смертю. Смерть в книзі Лойка на кожній сторінці - нею просякнуто більшість переплетень доль про які автор говорить фактами життів обдурених найманців з Росії, скалічених до нелюдства відставних радянських офіцерів, кримінальних українських заробітчан, сотень загиблих у Боїнгу, злодіїв у законі та простих пересічних мешканців Луганщини та Донеччини…

Про роман говорять як про сучасний детектив, але до тонкощів стилю Конан Дойля чи Агати Крісті сам Лойко - на моє переконання - не збирався вдаватися. Можливо через те, що бути добрим журналістом-документалістом не одне й те саме, що й творити шедевральні літературні твори.

Книга видана, живе своїм життям, факти транскрибовані у художню форму роману, а що з цим робити далі - вирішувати читачеві.
Українському.
Тому, що хоче дивитися у майбутнє.
Позбавленому мрії про штучне «братерство».
Читайте.
Думайте.
Аналізуйте.

Сергій Лойко «Рейс»
Olexiy Travnikov
Чи варто сумніватися в творі, коли сама Оксана Забужко написала про нього “Направду добра книжка”.

Десь посередині - чомусь - пригадав Багряного та його “Тигороловів”.

Ніяких аналогій. Співставлення почуттів. Відчуттів. Миттєвостей.

У “Столітті Якова” чимало чуттєвих миттєвостей та всеохоплюючої любові до рідної землі, жінки, матері, батьківського дому та споконвічного прагнення спокою…

А спокій головного героя народжуєтьє через протистояння зі звірством, нечесністю, підлістю.

А знаете, ще упіймав себе на думці, що тут є Справжній Мужчина! Чоловік! Батько!

Мужчина, котрий знає ціну свого слова та вартісність обіцянок Жінці.
І скільки виборів доводилося робити - “Яків не знав, що й сказати. Відав тилько, що дівчину, яка стала йому майже рідною, треба від чогось захищати…”

В романі не лише епоха - в ньому злам менталітетів трьох народів…злам, котрий веде до надлюдських зусиль аби лише виконати свою місію жити на своїй землі. Жити.

“Усі ми покарані за гріхи наші. І я покараний. Та все одно жити хочеться.”
Прочитайте. Неодмінно.

Володимир Лис “Століття Якова”
Olexiy Travnikov
Не прочитати цю монографію особисто для себе вважав би за злочин.

І не тому що вона свого часу збентежила читачів в Сполучених Штатах, і не тому, що сам автор і дослідник - відома особистість. І не тому, що досі Бонгьоффер був собі такою “темною конячкою” посеред “розкручених богословів” 20 століття.

Саме християнство перестає бути релігією слабких, як декому здається, а відкривається читачеві - як серйозна життєдайна позиція. “Чи ким насправді є Христос сьогодні для нас? Час, коли людям можна було сказати все словами - чи теологічними, чи побожними, - минув, так само, як минув час духовності та сумління - а це означає, час релігії загалом. …” (це з листа Дітріха Бонгьоффера до Бетге 30 квітня 1944 року)

І через більше ніж сімдесят років після Дітріха, чи не подібним питанням сьогодні переймаються наші сучасники…Хто ми в системі координат суспільства? Чим є Церква в сьогодненні? - “Ми (Церква)…покликані не розглядати себе з релігійної точки зору як привілейованих, а радше, як тих, хто належить цілому світу…”

Я приголомшений, збентежений… Стільки питань і стільки відповідей.
Історичність та документальність монографії підкуповують бажанням докопатися в самому собі до глибинних речей, віднайти в собі сміливість дати відповідь на серйозні питання.

І це треба зробити. Чесно. Як перед Богом. Тим більше, що історична ситуація сприяє.
“Вірю, зо весь християнський світ має молитися з нами, щоб це було “протистояння до смерті” і щоб знайшлися люди, які зможуть його перетерпіти”. (Дітріх Бонгьоффер)


Ерік Метаксас "БОНГЬОФФЕР: пастор, мученик, пророк, змовник - праведник проти третього Рейху”
 1..10 Ctrl → 11..20 21..30 31..35