Сеть знакомств для любителей книг



Olexiy Travnikov
Читаю, іноді ділюся враженнями, шукаю змісту.
 послать сообщение
добавить в друзья
посмотреть список желаемых книг
посмотреть рекомендуемые пользователю книги





Книги для обмена:
У этого пользователя пока нет книг для обмена


Друзья:
 
Володимир Том'юк
Володимир Том'юк
 
Taras Prokopyuk
Taras Prokopyuk
 
Валерій Пекар
Валерій Пекар
 
Алексей Мась
Алексей Мась
 
Сергей Дудик
Сергей Дудик
 
Петр Чернышов*
Петр Чернышов*
 
Павел Ткаченко
Павел Ткаченко

друзей: 10 (смотреть)

Olexiy Travnikov

У пользователя нет сводных рецензий
лучшие рецензии : новые рецензии

Художественные (4)Философия, история (2)Бизнес (3)

 1..10 11..20 Ctrl ← 21..23 
Olexiy Travnikov
Готовий битися об заклад, що більшість з нас ніколи не чули про такого поета - «вісімдестяника». Проте варто би було ознайомитися із творчістю цього київського поета, бо видання відкриває багатогранну любов Аттили до столиці України в найрізноманітних її проявах.
А ще багато тут справжньої українськості, просякнутої духом сучасного міста…
А ще я, особисто, скучив за такою ритмікою слів…

Неначе куля з карабіна,
пішов експрес на Будапешт.

А ось декілька рядків із збірки «Обриси міста»… Мені вони такі справжні, такі соковиті на образи.

Вечорами вони заповнюють місто:
неспокійні північні характери,
буденні в своїх клопотах,
великі в своїй згуртованності.
Тролейбуси пливуть в розгрузлому снігу,
в хвилях ліхтарів і реклам,
тролейбуси з обмерзлими вікнами,
блискучі, іскристі -
люди виходять і заходять,
хочуть узгодити себе зі світом:
нині це - палац крижаний,
наповнений іскрами
і теплом колотнечі людської.

Люди у светрах,
що день віддали плинові ріки,
зараз, після роботи, -
руки в кишенях,
очі, швидкі та блискучі,
придивляються, зважують,
все помітити хочуть:
сніг цей розгрузлий,
машини в заметах,
подвіря заводу
і голоси дзвінкі,
що в повітрі морозному прожекторів світло гойдають.
Затишно їм у цьому світі.
Це їхній світ,
і вони в ньому - великі.

Хочется знати більше про людей, котрі творили сучасну українську літературу, плекали її та пестили в своїх серцях. Цікавою є і стаття про життя поета, написана Іваном Малковичем, другом Могильного.
Сучасна та жива поетика… Цікаво та ново.

Неодмінно треба читати.

Аттила Могильний «Київські контури. Вибрані вірші»
Olexiy Travnikov
Прочитати варто уже для для того, аби не забувати та не втрачати спритності думати про швидкоплинність життя.
Так-так, саме про його скороминущність…
«Хлопчик у смугастій піжамі» твір з потойбіччя життя, де маленький німецький хлопчик випадково подружився з єврейським…з гетто… І лякає не сам факт війни та жахливість фіналу, а суворість кари, яка спрямовується туди - де її не очікуєш… Чому?! Як так?! Ми волаємо про справедливість до Бога, але чи завжди самі робимо те, чого очікуємо від інших. Неодноразово це питання постає в голові при читанні. А тут воно підсилюється випробуванням дитячих долей та їхньої психіки… Де межа дозволеного? Де те, чого торкатися не можна, а потрібно лишень прийняти як даність… Серце крається, але воно вже сталося…

Джон Бойн «Хлопчик у смугастій піжамі»
Olexiy Travnikov
Якщо чесно, то це лишень друга книжка Кінга яку я прочитав в своєму житті. І перша не була «Зеленою милею»…
Чомусь мені здається, що саме вона одна з найбільше шанованих у нас. І гадки немаю чому мені так здається!

Але ось ця… «Про письменство…»
Зачаровує не сюжетом чи оригінальною ідеєю, хоча безсумнівно подача є надзвичайною, як на мене. Книга дуже практична!

Дуже практична для тих, хто:
- писав колись, а йому «підрізали крила» (та бажання всередині вас не пропало)
- пише «під подушку» та боїться бодай кому розповісти про своє захоплення письменством
- заробляє на життя копірайтингом та втратив натхнення до створення текстів
- думає що писати це всеодно що висякати носа - «раз і готово….та шо там писати»
- готовий працювати над словом, аби воно якнайвлучніше доходило до читача (чи, бодай, потенційного читача)
- мріє вийти на «великий письменницький шлях» та здобути собі власне місце під сонцем в літературі
- просто готовий писати толкові тексти (навіть коли це звичайний пост у соцмережі)

Як мені шкода, що цей доробок не трапився мені під час навчання на філологічному факультеті університету, бо любов до слова та мовознавства зокрема, у Кінга не просто набір теоретичних не до кінця зрозумілих фраз… Він подає їх як практичні та доступні інструменти для роботи з текстом будь-якого калібру.
Все! Абссолюбно все виявилося потрібним - «перша» та «друга» чернетки, «ящик з інструментами», лексикон, словники, іменники та дієслова… Чому цьому так просто не вчать на філологічних факультетах!!! Чому?! Це питання переслідувало мене від першої до останньої сторінки книги.

Це неодмінно потрібно читати (а, може, навіть, і перечитувати), аби просто почуватися освіченою людиною. Цікаві ще й два списки літератури, які містер Кінг…- ні, не рекомендує іншим. Просто сам прочитав.
І, цілковита згода зі Стіві, писати можна лишень тоді - коли сам багато читаєш.

Стівен Кінг Про письменство
 1..10 11..20 Ctrl ← 21..23