Сеть знакомств для любителей книг



Olexiy Travnikov
Читаю, іноді ділюся враженнями, шукаю змісту.
 послать сообщение
добавить в друзья
посмотреть список желаемых книг
посмотреть рекомендуемые пользователю книги





Книги для обмена:
У этого пользователя пока нет книг для обмена


Друзья:
 
Володимир Том'юк
Володимир Том'юк
 
Taras Prokopyuk
Taras Prokopyuk
 
Валерій Пекар
Валерій Пекар
 
Алексей Мась
Алексей Мась
 
Сергей Дудик
Сергей Дудик
 
Петр Чернышов*
Петр Чернышов*
 
Павел Ткаченко
Павел Ткаченко

друзей: 10 (смотреть)

Olexiy Travnikov

У пользователя нет сводных рецензий
лучшие рецензии : новые рецензии

Художественные (6)Философия, история (3)Бизнес (3)

 1..10 11..20 21..30 Ctrl ← 31..36 
Olexiy Travnikov
Багато чого можна навчитися від авторки, яка є визнаною в професії не лишень в нашій країні, але і поза її межами.
Особлива цінність для мене - це маса прикладів з історії копірайтингу як явища 20 століття та авторські напрацювання.
Приклади, приклади, приклади із різних сфер застосування таланту Слободянюк.
Але найголовніше - це деталі. Приємні вони тим, що впізнавані, бо взяті із нашої реальності, з сьогоднення.

Тут і про неймінг, як окрему «дисципліну» роботи з рекламними текстами.
Тут і про відшліфовування фраз, речень, про різні засоби художньої виразності - і все відмічаєш, креслиш, робиш закладки, знову перечитуєш, виписуєш і надихаєшся. Правда!

Навіть така «технічна» на перший погляд книга - бо йдеться саме про техніку роботи з текстами для будь-яких копірайторських потреб - може надихати до практичних речей.


Особливо мотивуючим для мене був розділ про редагування тексту, оскільки часто на це не залишається часу, а то й взагалі ним нехтують (принаймні в мене складається таке враження при читанні немалої кількості текстів - і рекламних зокрема).

Я би ще відзначив багато різних аспектів книги - та переказувати її було б просто недоречно, адже 220 сторінок практичної та корисної інформації чекатимуть на кожного, хто небайдужий до слова.

Элина Слободянюк Клад копирайтера
Olexiy Travnikov
Готовий битися об заклад, що більшість з нас ніколи не чули про такого поета - «вісімдестяника». Проте варто би було ознайомитися із творчістю цього київського поета, бо видання відкриває багатогранну любов Аттили до столиці України в найрізноманітних її проявах.
А ще багато тут справжньої українськості, просякнутої духом сучасного міста…
А ще я, особисто, скучив за такою ритмікою слів…

Неначе куля з карабіна,
пішов експрес на Будапешт.

А ось декілька рядків із збірки «Обриси міста»… Мені вони такі справжні, такі соковиті на образи.

Вечорами вони заповнюють місто:
неспокійні північні характери,
буденні в своїх клопотах,
великі в своїй згуртованності.
Тролейбуси пливуть в розгрузлому снігу,
в хвилях ліхтарів і реклам,
тролейбуси з обмерзлими вікнами,
блискучі, іскристі -
люди виходять і заходять,
хочуть узгодити себе зі світом:
нині це - палац крижаний,
наповнений іскрами
і теплом колотнечі людської.

Люди у светрах,
що день віддали плинові ріки,
зараз, після роботи, -
руки в кишенях,
очі, швидкі та блискучі,
придивляються, зважують,
все помітити хочуть:
сніг цей розгрузлий,
машини в заметах,
подвіря заводу
і голоси дзвінкі,
що в повітрі морозному прожекторів світло гойдають.
Затишно їм у цьому світі.
Це їхній світ,
і вони в ньому - великі.

Хочется знати більше про людей, котрі творили сучасну українську літературу, плекали її та пестили в своїх серцях. Цікавою є і стаття про життя поета, написана Іваном Малковичем, другом Могильного.
Сучасна та жива поетика… Цікаво та ново.

Неодмінно треба читати.

Аттила Могильний «Київські контури. Вибрані вірші»
Olexiy Travnikov
Прочитати варто уже для для того, аби не забувати та не втрачати спритності думати про швидкоплинність життя.
Так-так, саме про його скороминущність…
«Хлопчик у смугастій піжамі» твір з потойбіччя життя, де маленький німецький хлопчик випадково подружився з єврейським…з гетто… І лякає не сам факт війни та жахливість фіналу, а суворість кари, яка спрямовується туди - де її не очікуєш… Чому?! Як так?! Ми волаємо про справедливість до Бога, але чи завжди самі робимо те, чого очікуємо від інших. Неодноразово це питання постає в голові при читанні. А тут воно підсилюється випробуванням дитячих долей та їхньої психіки… Де межа дозволеного? Де те, чого торкатися не можна, а потрібно лишень прийняти як даність… Серце крається, але воно вже сталося…

Джон Бойн «Хлопчик у смугастій піжамі»
Olexiy Travnikov
Одно из удивительнейших изданий, которое только могло появиться на нашем рынке.
Большое спасибо издательству «Тюльпан» в Одессе за то, что делают доступной такую литературу для украинского читателя.
Чем же так важна и интересна по моему мнению эта книга.

Первое - тем, что написана родителями ребенок которых имеет массу физических особенностей и требует госпитализации, постоянного врачебного ухода.

Второе - это больше, чем просто пособие по уходу за больным ребенком, это открытия людей ищущих ежедневного упования на Бога в том, как проходить такие испытания.

Итак, дети с особыми нуждами, дети с хроническими заболеваниями, дети, которые требуют госпитализации…совокупность всех этих факторов уже само по себе не простое испытание для человека, а если Вам еще необходимо ухаживать за таким ребенком, то ситуация и вовсе не выглядит простой.

Где в таких ситуациях искать помощи и поддержки, ободрения и неустанного упования - только в Боге и в Его обетованиях, утверждают супруги Шрок. И им веришь, поскольку их история - это история верности призванию родительства, история верности Божьих милостей.

Томми Шрок «Надежда, собранная по крупицам»
Olexiy Travnikov
Не прочитати цю монографію особисто для себе вважав би за злочин.

І не тому що вона свого часу збентежила читачів в Сполучених Штатах, і не тому, що сам автор і дослідник - відома особистість. І не тому, що досі Бонгьоффер був собі такою “темною конячкою” посеред “розкручених богословів” 20 століття.

Саме християнство перестає бути релігією слабких, як декому здається, а відкривається читачеві - як серйозна життєдайна позиція. “Чи ким насправді є Христос сьогодні для нас? Час, коли людям можна було сказати все словами - чи теологічними, чи побожними, - минув, так само, як минув час духовності та сумління - а це означає, час релігії загалом. …” (це з листа Дітріха Бонгьоффера до Бетге 30 квітня 1944 року)

І через більше ніж сімдесят років після Дітріха, чи не подібним питанням сьогодні переймаються наші сучасники…Хто ми в системі координат суспільства? Чим є Церква в сьогодненні? - “Ми (Церква)…покликані не розглядати себе з релігійної точки зору як привілейованих, а радше, як тих, хто належить цілому світу…”

Я приголомшений, збентежений… Стільки питань і стільки відповідей.
Історичність та документальність монографії підкуповують бажанням докопатися в самому собі до глибинних речей, віднайти в собі сміливість дати відповідь на серйозні питання.

І це треба зробити. Чесно. Як перед Богом. Тим більше, що історична ситуація сприяє.
“Вірю, зо весь християнський світ має молитися з нами, щоб це було “протистояння до смерті” і щоб знайшлися люди, які зможуть його перетерпіти”. (Дітріх Бонгьоффер)


Ерік Метаксас "БОНГЬОФФЕР: пастор, мученик, пророк, змовник - праведник проти третього Рейху”
Olexiy Travnikov
Чи варто сумніватися в творі, коли сама Оксана Забужко написала про нього “Направду добра книжка”.

Десь посередині - чомусь - пригадав Багряного та його “Тигороловів”.

Ніяких аналогій. Співставлення почуттів. Відчуттів. Миттєвостей.

У “Столітті Якова” чимало чуттєвих миттєвостей та всеохоплюючої любові до рідної землі, жінки, матері, батьківського дому та споконвічного прагнення спокою…

А спокій головного героя народжуєтьє через протистояння зі звірством, нечесністю, підлістю.

А знаете, ще упіймав себе на думці, що тут є Справжній Мужчина! Чоловік! Батько!

Мужчина, котрий знає ціну свого слова та вартісність обіцянок Жінці.
І скільки виборів доводилося робити - “Яків не знав, що й сказати. Відав тилько, що дівчину, яка стала йому майже рідною, треба від чогось захищати…”

В романі не лише епоха - в ньому злам менталітетів трьох народів…злам, котрий веде до надлюдських зусиль аби лише виконати свою місію жити на своїй землі. Жити.

“Усі ми покарані за гріхи наші. І я покараний. Та все одно жити хочеться.”
Прочитайте. Неодмінно.

Володимир Лис “Століття Якова”
 1..10 11..20 21..30 Ctrl ← 31..36