Сеть знакомств для любителей книг



Olexiy Travnikov
Читаю, іноді ділюся враженнями, шукаю змісту.
 послать сообщение
добавить в друзья
посмотреть список желаемых книг
посмотреть рекомендуемые пользователю книги





Книги для обмена:
У этого пользователя пока нет книг для обмена


Друзья:
 
Володимир Том'юк
Володимир Том'юк
 
Taras Prokopyuk
Taras Prokopyuk
 
Валерій Пекар
Валерій Пекар
 
Алексей Мась
Алексей Мась
 
Сергей Дудик
Сергей Дудик
 
Петр Чернышов*
Петр Чернышов*
 
Павел Ткаченко
Павел Ткаченко

друзей: 10 (смотреть)

Olexiy Travnikov

У пользователя нет сводных рецензий
лучшие рецензии : новые рецензии

Художественные (6)Философия, история (3)Бизнес (3)

 1..10 11..20 21..30 Ctrl ← 31..40 Ctrl → 41..50 51..60 
Olexiy Travnikov
«Народжені й виховані у старому часі, ми тупцюємо на перешийку до нового, і в нас немає вибору». Автор класифікує твір як роман-вибух.
І я готовий погодитися на те визначення, бо попередня доба пройшла повністю всередині тої реальності, філософії та переконання, якими струмує «№ 1».
Немає ані жодного бажання проникатися літературо-знавчими колупаннями, хоча на динаміку тексту я би звернув увагу…вона позбавлена експресивності, але сповнена виразності та промовності.

Твір спонукає до аналізу та розлогих думок, якими просякнуті сторінки роману. Про життєвий досвід та формування характеру, про спільні цінності та сутички з світом нормальних, про банальність та щастя, про мамсько-дитячі стосунки в пожиттєвому зрізі, про Львів та Київ, про пускання коріння в житті інших людей, про старість та перемагання віку… Ви буквально всотуєте бажання автора до аналітики життя та філософських спостережень, їхніх перетинів та доленосних умовиводів. Роман-насолода, роман-правда, роман-спонукання…епітетів в українській мові ще є достатньо, але вже час переходити до «№2».

Остап Дроздов «№ 1»
Olexiy Travnikov
«В Темноте» саме під такою назвою вийшов роман Христини Хігер та Даніеля Пайснера у видавництві Ексмо, хоча оригінальна назва «The Girl in the Green Sweater» теж не залишає байдужою.&­#8232;

Події роману розгортаються в гетто для єврейського населення Львова та охоплюють період від початку німецької окупації до, власне, звільнення міста радянськими військами.

&­#8232;Про що твір? - Про силу духа та прагнення жити, про людяність та ризик людей різних національностей чи етнічних груп, про неоднозначність буття та різні прояви безсилля перед ідеологічними штампами.&­#8232;

За останній рік то не перша книга на тему Холокосту, але ця по-особливому змусила думати про цінність людського життя.&­#8232;При бажанні можна провести багато паралелей та зробити безліч висновків, як очевидних, так і тих, що вимагають певних зусиль, бо ж написаний твір власне дівчинкою, яка пережила страшний період свого дитинства, ставши Христииною Хігер… «Они видели в нас обычных детей, тогда как в действительности мы давно уже уподобились животным. Единственное, что мы умели делать мастерски, - это молчать и бороться за выживание.» Для мене звучить не просто як спостереження 7-літньої дитини, а як вирок для цілого народу, а то й не одного.
Подібні фрази примушують до серйозних роздумів та умовиводів.
Я б не довіряв анонсованим «гаслам» в промоушені до роману на зразок «real story» чи ще щось подібне, але точно би рекомендував усім до прочитання, аби вчитися вірі, важливості людяності та розумінню того чим може бути «боротьба за виживання» в принципі.

Кристина Хигер, Даниэль Пайснер "В темноте"
Olexiy Travnikov
Просто неможливо було мені оминути увагою книгу із такою назвою. Так, читав я її в українському перекладі - і це одна з небагатьох біографій, які мені доводилося опрацьовувати. Тепер їх буде більше.
Неодмінно! Тепер, аби відкривати різні аспекти життя - розумію - треба читати про долі людей.
І хай там як можна ставитися до особистості Інги Арвад, але цікаво спостерігати за перебігом світової історії в контексті саме її шляху…в різних країнах, з різними чоловіками, з неоднорідним світосприйняттям.
Через призму життя данської журналістки та «дами із замахом на світськість» прослідковується дотичність із долями різних людей, які полишили слід в світовій історії. І то є не перебільшення. Кенеді, Гітлер, Едгар Хувер…вам треба продовжувати? Не буду, бо книга таки варта прочитання без усілякого сумніву.

Але ж моменти є…просто зауважте…

«Бути поруч» зі своїм чоловіком - це саме те, що Інга намагалася робити все своє життя, зазвичай шкодячивласним інтересам, мріям і планам.

«…нічого поганого в красивій жінці немає, але для мене важливіше, щоби вона була сердечною та тріпотливою наче метелик, який все ще має пилок на крильцях»


Це будуть особливі 450 сторінок вашого життя. Просто варто їх перегортати…

Скотт Ферріс «ІНГА»
Olexiy Travnikov
Как и все предыдущие книги Келлера «Прогулки…» была ожидаемой. Я очень ждал ее перевод, поскольку знаю, что автор всегда глубоко исследует вопрос – предмет своего изучения.
Второе лето кряду именно книги Келлера дают много пищи для ума и размышлений. Чего только стоит сама тема исследования – боль и страдания. На каждой странице есть то, что требует глубокого осмысления и переживания в сердце. Книгу легко разобрать на цитаты, даже если нектороые утверждения вначале будут выглядеть радикальными и требующими усилий для их принятия, осмысления и глубокомысленного переживания лично. «…печаль и скорбь побуждают искать пути к Богу и указывают на ресурсы, которых у нас не было.»
«Мир – это следствие неослабевающего мыслительного процесса, исходя из подтекста вашей веры. Наше мировосприятие - следствие намеренного нахождения в выигрышной позиции.»

Тимоти Келлер «Прогулки с Богом»
Olexiy Travnikov
Багато чого можна навчитися від авторки, яка є визнаною в професії не лишень в нашій країні, але і поза її межами.
Особлива цінність для мене - це маса прикладів з історії копірайтингу як явища 20 століття та авторські напрацювання.
Приклади, приклади, приклади із різних сфер застосування таланту Слободянюк.
Але найголовніше - це деталі. Приємні вони тим, що впізнавані, бо взяті із нашої реальності, з сьогоднення.

Тут і про неймінг, як окрему «дисципліну» роботи з рекламними текстами.
Тут і про відшліфовування фраз, речень, про різні засоби художньої виразності - і все відмічаєш, креслиш, робиш закладки, знову перечитуєш, виписуєш і надихаєшся. Правда!

Навіть така «технічна» на перший погляд книга - бо йдеться саме про техніку роботи з текстами для будь-яких копірайторських потреб - може надихати до практичних речей.


Особливо мотивуючим для мене був розділ про редагування тексту, оскільки часто на це не залишається часу, а то й взагалі ним нехтують (принаймні в мене складається таке враження при читанні немалої кількості текстів - і рекламних зокрема).

Я би ще відзначив багато різних аспектів книги - та переказувати її було б просто недоречно, адже 220 сторінок практичної та корисної інформації чекатимуть на кожного, хто небайдужий до слова.

Элина Слободянюк Клад копирайтера
Olexiy Travnikov
Прочитати варто уже для для того, аби не забувати та не втрачати спритності думати про швидкоплинність життя.
Так-так, саме про його скороминущність…
«Хлопчик у смугастій піжамі» твір з потойбіччя життя, де маленький німецький хлопчик випадково подружився з єврейським…з гетто… І лякає не сам факт війни та жахливість фіналу, а суворість кари, яка спрямовується туди - де її не очікуєш… Чому?! Як так?! Ми волаємо про справедливість до Бога, але чи завжди самі робимо те, чого очікуємо від інших. Неодноразово це питання постає в голові при читанні. А тут воно підсилюється випробуванням дитячих долей та їхньої психіки… Де межа дозволеного? Де те, чого торкатися не можна, а потрібно лишень прийняти як даність… Серце крається, але воно вже сталося…

Джон Бойн «Хлопчик у смугастій піжамі»
Olexiy Travnikov
"Де вона, та хитка межа між людською і тваринною частинами душі? Як так легко вона пересувається, що і не помічає людина, як не стало людського в людській оболонці? А може, і помічає, бо піднімає себе у власних очах дурними поясненнями безглуздих вчинків, а там, де важко пояснити звичайну заздрість, гнів, ненависть, вішає табличку інакшості...
Та в момент ненависті приходить затьмарення душі, бо він - ІНАКШИЙ. Слова, слова, слова... Як добре, що вас так багато й вашою пишною одежею люди можуть прикрити ницу сутність своїх істиних думок і вчинків!»
Тут багато є справжності, яка лякає та напружує.
"Люди, яким дана розкішна Божа ласка - можливість здоровими ходити, бігати, підстрибувати, бути вільними у своїх діях, - впадають у депресії чи незадоволення від побутових сварок, від похмурої погоди, не того одягу, пісної їжі, відсутності марципанів, малих грошей чи ще чогось, чого "нема, нема і нема", а "хочеться, дуже хочеться і понад усе хочеться". І починають цінувати те, що здавалося вічним, нерухомим і незмінним, тоді, коли лезо хвороби відтинає від тіла ту Божу ласку чи то стає геть погано."
"Людина без віри - як перкотиполе: несе його вітром хтозна-куди, і всяке сміття на нього намотується."
"Люди отримали правила співжиття - закони Божі - ще тоді, коли не було державних. Хто його зна, чи жили б досі на планеті люди, якби не ці заповіді:кожен би виходив із власної вигоди і свого викривленого власного его, розуміння світу і у страшних сутичках повбивали б одне одного. Треба чинити за ними, навіть якщо вся несправедливість світу б"є по тобі страшним болем, і лишати після себе тільки добрі справи. Людина краще почувається й стає багатшою, коли більше дає, аніж бере."

Тетяна Пахомова "Я, ти і наш мальований і немальований Бог"
Olexiy Travnikov
Якщо чесно, то це лишень друга книжка Кінга яку я прочитав в своєму житті. І перша не була «Зеленою милею»…
Чомусь мені здається, що саме вона одна з найбільше шанованих у нас. І гадки немаю чому мені так здається!

Але ось ця… «Про письменство…»
Зачаровує не сюжетом чи оригінальною ідеєю, хоча безсумнівно подача є надзвичайною, як на мене. Книга дуже практична!

Дуже практична для тих, хто:
- писав колись, а йому «підрізали крила» (та бажання всередині вас не пропало)
- пише «під подушку» та боїться бодай кому розповісти про своє захоплення письменством
- заробляє на життя копірайтингом та втратив натхнення до створення текстів
- думає що писати це всеодно що висякати носа - «раз і готово….та шо там писати»
- готовий працювати над словом, аби воно якнайвлучніше доходило до читача (чи, бодай, потенційного читача)
- мріє вийти на «великий письменницький шлях» та здобути собі власне місце під сонцем в літературі
- просто готовий писати толкові тексти (навіть коли це звичайний пост у соцмережі)

Як мені шкода, що цей доробок не трапився мені під час навчання на філологічному факультеті університету, бо любов до слова та мовознавства зокрема, у Кінга не просто набір теоретичних не до кінця зрозумілих фраз… Він подає їх як практичні та доступні інструменти для роботи з текстом будь-якого калібру.
Все! Абссолюбно все виявилося потрібним - «перша» та «друга» чернетки, «ящик з інструментами», лексикон, словники, іменники та дієслова… Чому цьому так просто не вчать на філологічних факультетах!!! Чому?! Це питання переслідувало мене від першої до останньої сторінки книги.

Це неодмінно потрібно читати (а, може, навіть, і перечитувати), аби просто почуватися освіченою людиною. Цікаві ще й два списки літератури, які містер Кінг…- ні, не рекомендує іншим. Просто сам прочитав.
І, цілковита згода зі Стіві, писати можна лишень тоді - коли сам багато читаєш.

Стівен Кінг Про письменство
Olexiy Travnikov
Чи варто сумніватися в творі, коли сама Оксана Забужко написала про нього “Направду добра книжка”.

Десь посередині - чомусь - пригадав Багряного та його “Тигороловів”.

Ніяких аналогій. Співставлення почуттів. Відчуттів. Миттєвостей.

У “Столітті Якова” чимало чуттєвих миттєвостей та всеохоплюючої любові до рідної землі, жінки, матері, батьківського дому та споконвічного прагнення спокою…

А спокій головного героя народжуєтьє через протистояння зі звірством, нечесністю, підлістю.

А знаете, ще упіймав себе на думці, що тут є Справжній Мужчина! Чоловік! Батько!

Мужчина, котрий знає ціну свого слова та вартісність обіцянок Жінці.
І скільки виборів доводилося робити - “Яків не знав, що й сказати. Відав тилько, що дівчину, яка стала йому майже рідною, треба від чогось захищати…”

В романі не лише епоха - в ньому злам менталітетів трьох народів…злам, котрий веде до надлюдських зусиль аби лише виконати свою місію жити на своїй землі. Жити.

“Усі ми покарані за гріхи наші. І я покараний. Та все одно жити хочеться.”
Прочитайте. Неодмінно.

Володимир Лис “Століття Якова”
Olexiy Travnikov
Ми так схильні до швидких та необдуманих реакцій, що перше враження про твір може затьмарити велику ідею. То ж не поспішайте відкинути її просто вбік... Погортайте...
Особисто я звернув увагу на роман виключно через те, що в “Книгарні Є” йому було відведено особливе місце серед лауреатів “Коронації слова” 2017 року…ну, як особливе - лежав серед інших. Але від нього чимось віяло...не круїзним, бо то поверхневе...а там є ідея. Претензія на ідею як мінімум. Хай як там, але...
400 сторінок рвучкої неестетичності та справжності життя однієї непростої української дівчини, що опинилася в океані на круїзному лайнері, а от в якості кого - варто би було почитати, навіть, якщо твір не стане вам до смаку, бо і таке цілковито може статися….а може і станеться…
“Людям властиво не помічати тих елементів реальності, які не узгоджуються з їх бажаннями чи баченням ситуації, навіть якщо такі елементи стирчать у них перед носом.”
Про що думалося протягом цього твору…
про бажання відшукати справжність посеред простих речей, які оточують людину 24/7
про потребу кохання та прагнення любові будь-якої людської істоти де б вона не знаходилася в конкретний момент часу та якої б статі вона не була
про тугу за простим та людським, хоч би яким “сучасним та богемним” не намагалися б прикриватися…
Ми створені з потребою любити та віддавати любов, хай би якою не була та любов…а чи справді важливо, як проявляти її? Що думаєте? Прочитайте «Нижче» і скажіть…роман не полишить вас ні на секунду.

Кіра Малко “Нижче”
 1..10 11..20 21..30 Ctrl ← 31..40 Ctrl → 41..50 51..60