Сеть знакомств для любителей книг



Olexiy Travnikov
Читаю, іноді ділюся враженнями, шукаю змісту.
 послать сообщение
добавить в друзья
посмотреть список желаемых книг
посмотреть рекомендуемые пользователю книги





Книги для обмена:
У этого пользователя пока нет книг для обмена


Друзья:
 
Володимир Том'юк
Володимир Том'юк
 
Taras Prokopyuk
Taras Prokopyuk
 
Валерій Пекар
Валерій Пекар
 
Алексей Мась
Алексей Мась
 
Сергей Дудик
Сергей Дудик
 
Петр Чернышов*
Петр Чернышов*
 
Павел Ткаченко
Павел Ткаченко

друзей: 10 (смотреть)

Olexiy Travnikov

У пользователя нет сводных рецензий
лучшие рецензии : новые рецензии

Художественные (6)Философия, история (3)Бизнес (3)

 1..10 11..20 21..30 31..40 Ctrl ← 41..50 Ctrl → 51..60 
Olexiy Travnikov
...знову переконався в тому, що випадково куплених та прочитаних книжок не буває. Навіть якщо вони потрапляють вам в руки через те, що ви вподобали просто назву та гадки не мали про автора.
Придбати мені випало це видання не запланованно - просто забіг в книжковий магазин «вбити трохи часу в неділю ввечері та сховатися від дощу». І мене просто наповнило… Просто почало литися через край - бажання дізнатися про людину, яка протягом півстоліття була на міжнародній політичній арені…

«Хто він, сер Вінстон Черчилль?»
З цим питанням пролетів останній тиждень…Бо кожного дня переді мною перегортувалися не просто сторінки книжки, а вимальовувалася постать людини, котра любила свою мову та свою країну…
Для мене це було 220 сторінок боротьби, чесності, пошуку, посвяти, глибокої любові та тяжіння до правильного. Так, то я про нього… Дядька, який смалив сигари та прикладався не рідко до віскі… Але страшне те, що для більшості з нас - це майже все що ми знаємо про колишенього очільника Британської імперії. Ну, дехто (хто бував до анексії у Лівадійському палаці Ялти) обізнаний з того, що Вінстон Черчилль був там на підписанні договору зі Сталіним… І все!

Терміново хапаймося за вивчення біографій!
Принаймні ця думка неодмінно час від часу давала про себе знати моїй голові.
Не наведу жодної цитати з книги, хоча навиписував декілька сторінок у щоденник (тай кортить, якщо чесно). Просто закликаю вас, друзі, прочитайте. Можливо тоді і у вас виникне бажання додати до списку свого читання декілька книжок, які читав сер Черчилль, а то й відкриєте для себе дещо цікаве на сторінках бібліографії (виглядає досить солідно).

Людина-епоха, людина-енциколпедія, людина-промовець…
Окремо автор досліджує здатність Вінстона добирати слова до своїх виступів, статей, книжок. Багато пише про його любов до рідної мови, але найголовніше - про те, як сильно він дорожив своєю Батьківщиною.

Надихає. Шукатиму більш фундаментальної монографії. Чого і вам бажаю.
Бо варто знати - «Хто він, сер Вінстон Черчилль?»

Деніел Сміт «Думати, як Вінстон Черчилль»
Olexiy Travnikov
Была мысль сравнить эту книгу с прочитанной недавно «Я хочу пламени» Архимандрита Спиридона, но не получается…поскольку здесь история человека, ищущего суть в религии, в том, что есть христианство и как оно соотносится с практиками разных конфессий. Чем интересна была мне лично? – Интересными описаниями…особенно было соотносить собственные мысли с авторскими в Македонии, Израиле… Познавательной будет история тем, кто открыт к диалогу. Почитайте – стоит. Несколько мыслей от автора. «Если в ритуале не было смысла, зачем идти?» или вот «…можно сомневаться, впадать в отчаяние – и все-таки верить.» «…страх боли сильнее, чем сама боль. … А иногда мы чувствуем боль как силу – когда сами идем на страдание.»

Гай Стагг «Кроссуэй»
Olexiy Travnikov
Цей роман для мене був відкриттям від цьогорічного Книжкового Арсеналу. Очікувань великих не мав, окрім того, що дізнався про Нобелівську премію авторові у 1949 року. Як згодом я з»ясував для себе, що власне Фолкнер був одним із перших письменників у США, хто почав використовувати при написанні своїх текстів так званий «потік свідомості» – літературний прийом, який полягає у відображенні внутрішнього монологу людини, безпосередньо того, що вона мислить. Ну, і як тут було не пригадати славнозвісного «Улліса» Джойса, що добивав мене ще в університетські роки. Чого ж було очікувати? Як мінімум велику кількість одних і тих самих подій що переповідаються в різних частинах роману від імені та з позиції сприйняття цих подій різними членами сім’ї. Справа не для слабих, якщо чесно!
«Шум і лють» точно багатоплановий та непростий текст. То є факт! Говорити про цей твір можна досить довго, бо він містить незліченну кількість і психологічний портретів, і підтекстів… «Шум і лють» неодмінно варто прочитати. Безперечно цей час матиме цінність для будь-якого літературного гурмана.

Вільям Фолкнер «Шум і лють»
Olexiy Travnikov
…когда на обложке книги читаешь о том, что это “один из самых выдающихся писателей современности”, то взять в руки хочется…даже если ты впервые слышишь имя автора… Грэм Грин и его “Тихий американец” меня заинтриговали…конечно теперь хочется прочесть его нашумевшие “Стамбульский экспресс”, “Комедианты” и “Наш человек в Гаване”. Но это все будет после. А пока же несколько зарисовок и впечатлений. Личных.
Роман совсем не похож на детектив, хотя его элементы явны.
Интересна история взаимоотношений между американцами, британцами, французами во время войны в Индокитае. Нам мало известно об этой части мировой истории, а “слышать мнение британского журналиста” по этому поводу оказывается весьма интересное занятие. Правда. Оказалось что я вообще ничего не слышал о Сайгоне начала 1950х годов.
Несколько цитат, которые заставили отложить книгу в сторону (и не единожды), чтобы просто задуматься, остановиться и поразмышлять…
“Война так часто состоит в том, что ты сидишь и, ничего не делая, чего-то ждешь. Не зная точно, сколько тебе еще отпущено времени, не хочется ни о чем думать.”

Как сильно эти слова задевают нас сейчас, на пятом году войны в нашей стране?
Привыкли ли мы к войне и смерти, которая в это время как-то особенно близка?
И через какую-то сотню страниц резонируют в сердце уже совсем иные размышления автора: “Повседневная жизнь идет своим чередом - это многих спасает от безумия. Даже во время воздушного налета нельзя беспрерывно испытывать страх. Так и под обстрелом привычных дел, случайных встреч, чужих волнений человек ненадолго забывает о своих страхах.”

Ищу новые романы Грина…интересный стиль. Новые открытия.

Грэм Грин Тихий Американец
Olexiy Travnikov
Не прочитати цю монографію особисто для себе вважав би за злочин.

І не тому що вона свого часу збентежила читачів в Сполучених Штатах, і не тому, що сам автор і дослідник - відома особистість. І не тому, що досі Бонгьоффер був собі такою “темною конячкою” посеред “розкручених богословів” 20 століття.

Саме християнство перестає бути релігією слабких, як декому здається, а відкривається читачеві - як серйозна життєдайна позиція. “Чи ким насправді є Христос сьогодні для нас? Час, коли людям можна було сказати все словами - чи теологічними, чи побожними, - минув, так само, як минув час духовності та сумління - а це означає, час релігії загалом. …” (це з листа Дітріха Бонгьоффера до Бетге 30 квітня 1944 року)

І через більше ніж сімдесят років після Дітріха, чи не подібним питанням сьогодні переймаються наші сучасники…Хто ми в системі координат суспільства? Чим є Церква в сьогодненні? - “Ми (Церква)…покликані не розглядати себе з релігійної точки зору як привілейованих, а радше, як тих, хто належить цілому світу…”

Я приголомшений, збентежений… Стільки питань і стільки відповідей.
Історичність та документальність монографії підкуповують бажанням докопатися в самому собі до глибинних речей, віднайти в собі сміливість дати відповідь на серйозні питання.

І це треба зробити. Чесно. Як перед Богом. Тим більше, що історична ситуація сприяє.
“Вірю, зо весь християнський світ має молитися з нами, щоб це було “протистояння до смерті” і щоб знайшлися люди, які зможуть його перетерпіти”. (Дітріх Бонгьоффер)


Ерік Метаксас "БОНГЬОФФЕР: пастор, мученик, пророк, змовник - праведник проти третього Рейху”
Olexiy Travnikov
Первая книга, которую я читаю о "возрасте" - и окончательного мнения о ней у меня пока нет. По многим причинам...

Новая тема, много вопросов для размышления, есть над чем думать. Понравилась реалистичность и трезвость мыслей автора в отношении "второй половины жизни".
Интересные размышления о смерти и реализации человеческого предназначения. Нет, не в принципе кого-то абстрактного, а вот конкретного такого человека.

Классные практические наблюдения типа того, что "страстная романтическая любовь в середине жизни - это иллюзия, которая обходится дороже всего" - делают эту книгу весьма привлекательной и настоящей.

А еще там много практических упражнений. Нужно думать, размышлять...а это заставляет двигаться мозг. Разве это не прекрасно!

Барбара Шер Лучше поздно, чем никогда. Как начать новую жизнь в любом возр­асте
Olexiy Travnikov
Кому-то книга покажется незатейливой. Ну, и пусть.
Хотя так говорили даже о великих книгах...
Прелесть данной в том, что она уникальна своей простотой и настоящестью. Мне приятна была тем, что доступна для понимания любому, кто возьмется за прочтение, думая о том, что чудес и любви больше нет.
Книга написанна женой священника и мамой 8 детей - удивительно!
Одной из мыслей, в отношении этого сборника рассказов, было то, чтобы назвать его "современным Киево-Печерским патериком" - и не сколько для красного словца, а именно потому, что и там - в святой книге, и здесь в современной рассказывается об одном - "житии святых". Лишь с той разницей, что там речь о старцах, посвятивших себя отшельничеству и заступнической молитве, а здесь - о посвящении в любви в будничной повседневности 21 века. Вызовы одинаковы - любовь та же.

Виктория Могильная «Батюшка не танцует»
Olexiy Travnikov
Не будучи великим фанатом детективів, мушу визнати що ця книга зачепила. Аналізувати багато не буду, але декілька тезисних моментів... Отже, мої уроки та спостереження:
- Відкритість та довіра у спілкуванні подружніх пар є дуже важливим елементом
- Фінанси та прозорість щодо них важлива для будь-яких стоунків
- Не варто нехтувати елементарними правилами безпеки
- Дитячі психологічні травми можуть наробити багато біди в дорослих стосунках
- Гроші мають владу над людьми, сильну владу
- Неправда вбиває тих, хто її ховає
Читайте та отримуйте насолоду від книги.

Лапена Шарі «Подружжя по сусідству»
Olexiy Travnikov
Конечно же, пересказывать богословскую книгу не богослову негоже, а потому это больше наблюдательские записки обывателя…
Вот за что люблю книги реформатского толка, так это за то, что пока читаешь одну - то вынужден «подчитывать» еще 2-3. И это не шутка, потому что когда видишь цитату из «Наставлений…» Кальвина, то само собой читаешь весь контекст (потому параллельно пришлось прочитать всю третью книгу и часть второй). Разве это не прекрасно? Помимо того, под рукой всегда было Вестминстерское Исповедание Веры и книга Томаса Бостона «Природа человека в ее четырех состояниях»…ее придется перечитать снова.
Интересной и необычной для меня стала глава о законничестве: неимоверно удивительный взгляд на ситуацию из Бытия 3й главы. Фергюсон говорит о том, что «змей пытался увести Еву от ясности Божьего Слова». Мысль развивается очень интересно и помогает под особенным углом посмотреть на эту ситуацию. Никогда не думал о том, что это само непослушание случилось по причине «сосредоточения на Боге Запрещающем, на Законодателе и Судье». И то, что в «ее разуме и чувствах Божий Закон был отделен от благодатной личности Бога». Простая, но такая глубокая мысль. И мне пришлось напоминать себе о том, что важно не разделять Бога на части - Он целостный. &­#8232;&­#8232; Много потрясающих мыслей для нашей каждодневной жизни, которые актуальны и практичны. Вот что я отметил для себя:
&­#8232;- когда искажение Божьей личности достигает своего предела, мы неизбежно перестаем доверять Богу;&­#8232;- когда мы прославляем Бога, мы также радуемся Ему и вместе с тем радуемся всему, что Он дал нам;&­#8232;- суть законничества укоренена не просто в нашем понимании закона как такового, но и в искаженном представлении о Боге как Законодателе&­#8232;(вообще тема понимания законничества и самого использования этого термина весьма интересна раскрыта)&­#8232;&­#8232; Уверен, что данная книга будет актуальна для всех служителей Слова, и тех, кто планирует таковыми стать.&­#8232; Вопросы благодати и ее проявления, порядок усвоения искупления, покаяние, вера, завет…все эти составляющие христианства Фергюсон рассматривает на понятном и доступном уровне.&­#8232; И еще одним наблюдением, интересным для меня, стал вопрос «самоидентичности» и том на чем она основывается. Совершенно потрясающие размышления автора.&­#8232; «…мы увязываем свою идентичность и ценность с тем, что мы делаем и как нас оценивают, вместо того, чтобы признать, что наша идентичность и ценность укоренены во Христе и Его незаслуженной благодати. Мы попались в сети утонченной формы законничества. Оно исходит из нашего сердца так, словно Божья благодать, проявленная к другим, извлекает его из меня, как сильный магнит. Благодать вскрывает нарыв заслуг.»

Синклер Фергюсон «Весь Христос»
Olexiy Travnikov
Готовий битися об заклад, що більшість з нас ніколи не чули про такого поета - «вісімдестяника». Проте варто би було ознайомитися із творчістю цього київського поета, бо видання відкриває багатогранну любов Аттили до столиці України в найрізноманітних її проявах.
А ще багато тут справжньої українськості, просякнутої духом сучасного міста…
А ще я, особисто, скучив за такою ритмікою слів…

Неначе куля з карабіна,
пішов експрес на Будапешт.

А ось декілька рядків із збірки «Обриси міста»… Мені вони такі справжні, такі соковиті на образи.

Вечорами вони заповнюють місто:
неспокійні північні характери,
буденні в своїх клопотах,
великі в своїй згуртованності.
Тролейбуси пливуть в розгрузлому снігу,
в хвилях ліхтарів і реклам,
тролейбуси з обмерзлими вікнами,
блискучі, іскристі -
люди виходять і заходять,
хочуть узгодити себе зі світом:
нині це - палац крижаний,
наповнений іскрами
і теплом колотнечі людської.

Люди у светрах,
що день віддали плинові ріки,
зараз, після роботи, -
руки в кишенях,
очі, швидкі та блискучі,
придивляються, зважують,
все помітити хочуть:
сніг цей розгрузлий,
машини в заметах,
подвіря заводу
і голоси дзвінкі,
що в повітрі морозному прожекторів світло гойдають.
Затишно їм у цьому світі.
Це їхній світ,
і вони в ньому - великі.

Хочется знати більше про людей, котрі творили сучасну українську літературу, плекали її та пестили в своїх серцях. Цікавою є і стаття про життя поета, написана Іваном Малковичем, другом Могильного.
Сучасна та жива поетика… Цікаво та ново.

Неодмінно треба читати.

Аттила Могильний «Київські контури. Вибрані вірші»
 1..10 11..20 21..30 31..40 Ctrl ← 41..50 Ctrl → 51..60