Сеть знакомств для любителей книг



Olexiy Travnikov
Читаю, іноді ділюся враженнями, шукаю змісту.
 послать сообщение
добавить в друзья
посмотреть список желаемых книг
посмотреть рекомендуемые пользователю книги





Книги для обмена:
У этого пользователя пока нет книг для обмена


Друзья:
 
Володимир Том'юк
Володимир Том'юк
 
Taras Prokopyuk
Taras Prokopyuk
 
Валерій Пекар
Валерій Пекар
 
Алексей Мась
Алексей Мась
 
Сергей Дудик
Сергей Дудик
 
Петр Чернышов*
Петр Чернышов*
 
Павел Ткаченко
Павел Ткаченко

друзей: 10 (смотреть)

Olexiy Travnikov

У пользователя нет сводных рецензий
лучшие рецензии : новые рецензии

Художественные (6)Философия, история (3)Бизнес (3)

 1..10 11..20 21..30 31..40 41..50 Ctrl ← 51..60 
Olexiy Travnikov
"Любовні елегії" та "Мистецтво кохання" Овідія стали не тільки авантюрним придбанням місяця, але і таким само прочитанням.

Цікаво було перечитати щось, що "не зайшло" в шкільно-університетській програмі. А що тоді заходило взагалі?

Овідій співець античності, захоплений любовними ігрищами та ласий до жіночих принад. Таке в мене склалося враження. Та й понад усе уромантичнення плотських утіх аж занадто захоплює автора. Ну, а що ж поробиш?! Така вона була Римська імперія.

Овідій Любовні елегії. Мистецтво кохання
Olexiy Travnikov
Роман-біль. Це перша асоціація, а з другого боку - це твір про бездіяльність та безвідповідальність нації.
"Люди вдовольнилися безперешкодним доступом до бездіяльності. Нова країна всіх обхитрила, приспала, підкупила атрибутикою, відволікла від системотворчості."
Не завжди чесно та відкрито ми здатні говорити про те, де виросли та що нас сформувало...а претнезіїї наступних поколінь? Ми тим не переймаємося, а дарма...
Було б варто!

Остап Дроздов «№2»
Olexiy Travnikov

THE UKRAINE - «не середньостатистична самоіронія» підсумував би я словами одного з героїв про нетривіальну збірку нарисів від @ArtemChapai.
Бо ж треба мати хист не лише до спостереження, але і здатність перевтілити всі їх в слова. Пильність автора не тільки до мовних особливостей деяких регіонів України, а й до сердечних чувань героїв свідчить про те, що ми занурюємося в життєві подорожі багатьох наших співвітчизників. А хіба ні?! Чи не кожен з нас на рівні підсвідомості погодиться із тим, що «Сумки в клітнку - майже символ України», але саме в цій збірці воно так влучно та дотепно зформульоване автором. «THE UKRAINE - це також романтика занепаду». Та хіба хто заперечить? Точно не в цьому випадкові. &­#8232;Без надриву, спостережливо, без купюр, аж до болі знайомо… бо ж «..любов пронизливіша, коли змішана з відчуттям неминучої втрати.»
Неодмінно прочитайте Чапая…

Артем Чапай THE UKRAINE
Olexiy Travnikov
Читаючи твір італійського публіциста Леві, довелося (свідомо чи не свідомо) проводити паралелі з тим, що було відомо про Аушвіц та інші концтабори в роботах Віктора Франкла. Загадковою залишається для мене особисто тема вартісності людського життя в очах тих, хто намагається інших цього саме життя позбавити. Переоцінка позицій буття відбувається безпосередньо в перебігу того самого буття настільки, що доводиться автору доходити несподіваних висновків…
Їх чимало, часов вони не очевидні, бо «Для живих людей одиниці часу завжди мають певну вартість, яка є тим більшою, чим вищими є внутрішні ресурси того, хто його переживає…» А більшість не переживала.&­#8232; Різкими променями болючих переживань врізаються в мозок слова на зразок цих, що «люди, перетворені на ганчірки, не бунтують.»
Не давайте собі обіцянок про те, що не будете ніколи читати «суворої правди минувшини» та допускати думку, що подібне ніколи не повториться. Історія, нажаль, річ багатовекторна та має схильність повторювати безліч неприємних речей. І нам треба вчитися того, як уникати недолугих та страшних помилок, а ще…«…розмірковувати над тим, що сталося, є обов’язком усіх. Усі повинні знати і пам’ятати, що коли Гітлер та Муссоліні промовляли публічно, їм вірили, аплодували, ними захоплювалися, їм поклонялися, як богам… Ідеї, які вони проголошували, не завжди були однакові і загалом були збочені, нерозумні і жорстокі; а все ж мільйони вірних співали їм хвалу і йшли за ними аж до смерті.»
Будьмо мудрими, розважливими та пильними, аби не допустити повторення.&­#8232;&­#8232;

Прімо Леві «Чи це людина»
Olexiy Travnikov
Неимоверно удивительный роман, который держит в напряжении от начала до конца, а помимо всего я смог еще насладиться и потрясающими речевыми оборотами - в какой то момент я уже просто записывал страницы, где встречал их. Ну, вот хотя бы это предложение… «Пока он лез по склону оставшегося времени, город заглатывал его.» Или вот это: «Когда наблюдаешь, как умирает человек, видишь не только его исчезновение.»
История необычная: многогранная и разноплановая. Пересказывать - неблагодарное дело, книгу нужно читать. Обязательно…&­#8232;

Маркус Зусак «Глиняный мост»
Olexiy Travnikov
Іще один з класиків античного Риму в українському перекладі від видавництва «Апріорі».
Для чого читав - ще не знаю що саме сказати, напевне, більше для того, аби «закрити прогалину» недостатку вивчення філософської думки. Третій твір з цієї збірки зовсім мені «не зайшов», але цікаві думки таки залишили слід. Одна з них з першої праці «Про закони» звучить наступним чином: «…тим, кому природа дарувала розум, вона дарувала і здоровий глузд. Звідси випливає, що вона їм дарувала і закон, який є здоровим глуздом - як у веліннях, так і у заборонах.» Ну, і ще одна думка - з уже вищезгаданого твору, яка дійсно і на часі, і достатньо глибока: «оскільки дух, у багатьох відношеннях переважає тіло, а своє тіло люди і без того намагаються тримати в чистоті, то значно важливіше зберігати чистоту душі.» Гадаю, що ця книга не довго стоятиме на поличці моєї бібліотеки без діла - час від часу доведеться повератися.

Марк Туллій Ціцерон «Про закони. Про державу. Про природу богів»
Olexiy Travnikov
«…з математичного погляду, будь-яке світло — невидне.» - одна з думок, яка не полишає протягом всього періоду читання цього роману.
Відчуттями 12-рчічної незрячої дівчинки Марі-Лор, доньки Даніеля Леблана, головного замкаря Національного музею природничої історії, читач торкається вулиць передвоєнного Парижу.
Страхами осиротілого підлітка Вернера, закоханого у фізику коротких та довгих радіо хвиль, постає перед нами сувора реальність окупації невеликого шахтарського містечка. Любов до радіо та фізики приводить хлопця в елітну школу типу «гітлерюгенда»…і він так «призвичаюється до науки», бо для нього радіо то щось священне… «Радіо: мільйони вух слухають одну людину…з репродукторів уривчастий голос …лине вгору, мов непохитне дерево, його слухачі прихиляються до гілок того дерева, як до вуст Господа. А коли Господь замовкає, їм відчайдушно хочеться знайти когось, хто примусить голос зазвучати знову.»
Вернер молодим юнаком відправляється на війну, де бачить всі її жахіття, біль, страждання, злочини, вбивства та безцінність людського життя. Тут його допікає питання «чи невже це правильно — робити щось лише тому, що решта так роблять?» Вернерів друг Фредерік, що внаслідок жахливих знущань однолітків з гітлерюгенду та під прикриттям офіцерів вермахту стає неповносправним…
А загалом багато-багато надзвичайних знахідок та спостережень… від деяких стає дуже моторошно, коли уявляєш, що «тиша — це плід окупації, вона звисає з гілок, скрапує з ринв»…і до філософських «заплющити очі — не означає зрозуміти, що таке сліпота».
Нервово напружений, але дуже своєчасний, як для нашої країни…і настанови одної з героїнь «Ніколи не припиняй вірити».
Очевидне одне - Пулітцерівську премію просто так не дають.

Ентоні Дорр «Все те незриме світло»
Olexiy Travnikov
Книга від одного з найулюбленіших видавницв @Апріорі стала для мене відкриттям, бо про Кейсі (Квітку) Цісик я чув дещо, але не мав уявлення, як мало. В Україні, останніми роками, про неї трохи писали, але уривчасто та не систематично.
В доробку Романа Горака маємо стосунок до цілого пласту історії Україну такого глибокого і серйозного, що логічно перейнятися питанням «чому цього не вчать, і чому про це так мало говорять».&­#8232; На сторінках книги ніяковієш перед величиною постатей видатних українців, що - виявляється - відомі в світі, але геть незнані у нас. Цілий стос імен тепер в моїй пам’яті життєві - Василь Нагірний, Іван Боберський, Володимир Цісик, Ярослав Барнич, Олександр Кошиць, Іван Чмола… Люди з Великої літери, що так сильно любили Бога та Україну і були ладні покласти своє життя задля незалежності цієї країни. І поклали, і досі мало знані на рідній землі…&­#8232; Що ж до постаті самої Квітки, то це ім’я, яким би ми мали не лише захоплюватися, заслуховуючи записи її унікального голосу, але і вчитися любові до унікальності нашого народу. &­#8232; Унікальне видання, що заслуговує на особливу увагу українського читача. &­#8232; Читаймо, нам варто то знати.&­#8232;

Роман Горак «Журавлі відлетіли…Есеї про Квітку Цісик та її рід»
Olexiy Travnikov
Cерйозна епопея про яку дізнався дуже недавно. Дякую одному з найулюбленіших видавництв України «Апріорі» за те, що зробили цей роман доступним нашому читачеві. Самчука було висуното у свій час на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури саме за цей твір. Епохальне полотно, що охоплює в найдрібніших деталях життя українців початку 20 століття. Війна, революція і так далі… Пересічні люди з непересічною любов’ю до своєї землі, що шукають права на те, аби бути собою. Бо ж «людина, що раз в ярмо голову схилить, тяжко назад до волі вертається». &­#8232;«Танці на граблях» один з найулюбленіших видів «розваг» для українського народу, бо ж «ми мало дбаємо самі за себе, не вчимось, не цікавимось світом, не йдемо поміж люди, ми нікого не знаємо, і нас не знають…». Таке вражння, що роман написаний в наші дні. Серйозно, повчально, красиво.

Улас Самчук «Волинь»
Olexiy Travnikov
Oднозначно must read, якщо вважаєте себе освіченою людиною та прагнете бодай якось розуміти те, що відбувається в країні (та й світі), а також цікавитеся формуванням різних історичних процесів та тим, що їм передувало. Для мене це лише перша праця нашого сучасника, але тепер кортить прочитати його книги «Ловець океану», «Оповідач і філософ». &­#8232; Які особисто для себе зробив спостереження (або ж іноді і відкриття):&­#8232;- те, що в 20 столітті ідеології проникли в сферу геополітики, хоча ще в 19-му ідеології протистояння були здебільшого внутрішніми&­#8232;- ідеї легко пристосовуються до нових для себе контекстів та «вбираються в костюми, їм від початку не притаманні»&­#8232;- коли зруйноване питання пропорції між злочином та покаранням, покарання моде робити все, що завгодно - і обгрунтовувати свої злочини всім, чим завгодно.

Володимир Єрмоленко «Плинні ідеології»
 1..10 11..20 21..30 31..40 41..50 Ctrl ← 51..60