Сеть знакомств для любителей книг



Вікторія Кондрацька
 послать сообщение
добавить в друзья
посмотреть список желаемых книг
посмотреть рекомендуемые пользователю книги

Читают то же, что и вы:
 
Bogdana Boychuck

 
Таня Літвінчук

 
Katerina Masyta





Книги для обмена:
У этого пользователя пока нет книг для обмена




Вікторія Кондрацька

лучшие рецензии : новые рецензии

все категории
Художественные

 1..1 
Вікторія Кондрацька
«Судьба, точно лодку цунами,
Швыряла меня среди скал.»
«Так закаляется сталь», Борис Маріан.

Книга, із символічною назвою «Нить моей Ариадны» вражає не тільки яскравою авторською майстерністю, але і глибоким автобіографізмом. Вона є справжнім криком душі не тільки Бориса Маріана, але і тих дисидентів, які зазнали покарань за часів хрущовських «заморозків». Прочитавши її, поринаємо у болючі спогади тих подій, які передаються через призму не тільки поетичного таланту митця, але і відображаються у мемуарній прозі.
Спершу вводить нас у світ змістовної поезії, неперевершеної авторської стилістики лірика «Себе на День рождения». Принцип контрасту, до якого звертається Борис Маріан у поданому вірші, свідчить нам про те, що автора можна назвати справжнім художником, який зображує картини життя на полотні лірики. Образ «серого» та «плачущего» неба втілює стан душі самого митця, його смуток та печаль. Тож ліричний герой виступає нероздільним із власним «я» поета. Невимовна туга за волею, Батьківщиною, тим неповторним мерехтінням зірок у рідному краї переходять у світлі надії на краще, замінюються палким оптимізмом, що закликає ніколи не здаватись, не зневірювались. Ці глибокі моральні настанови закарбувались у таких рядках:

Но вера –
мой друг и мой верный кудесник
Железным приказом велит мне:
«Вперёд!»

Доповнює морально-соціальну і політичну тематику збірки і вірш «Сестре Анне». Велика щирість поета, душевність, правдивість розповіді, точна передача власного настрою та почуттів у звертанні до сестри надаєть ліриці особливого трепетного звучання. Більше того, не можуть залишити нас байдужими такі художні слова Бориса Маріана:

В мою весну, как мачуха ворвалась,
Холодная осенняя желтынь.

За що було покалічено стільки невинних людських доль, засуджено у в’язниці талановитих майстрів слова? Чому постраждала еліта нації, яка намагалась присвятити своє життя боротьбі за правду та справедливість? Скількох була покарано, ув’язнено, репресовано… Але справжніми героями, безсмертними взірцями залишаються ті, хто ніколи не скорився, не втратив почуття власноъ гідності та непохитності. Саме таким є Борис Маріан, якого досить рано загартувала доля. Невід’ємною складовою його життя стала поезія, яка досить рано полонила митця: ще у класі третьому Борис Маріан створив свій перший вірш у класі на дошці. Ніколи не згасав його дух боротьби за справедливість, так як і ніколи не згасав великий талант у написанні віршів.
Справжніми літературними наставниками поет вважав В.Хлєбнікова, А. Ахматову, Н. Гумільова, Б. Пастернака та багатьох інших російських величних митців. У ліричному зверненні до Пушкіна із гірким смутком Борис Маріан підкреслює:

А в 37-м писала б пресса,
Что народу враг ты и паук.

Ця художня довершеність автора наштовхує замислитись над трагічними сторінками нашої історії.
Недаремно поезія «Так закаляется сталь» завершує перший розділ збірки, адже ця лірика є своєрідним духовним підсумком,вона відображає рішучість і високу моральну стійкість автора, свідчить про непохитність і відчайдушність Бориса Маріана. Не можу не зазначити, що особисто мене надзвичайно вразили такі філософські рядки:

Я первым не стал в этих гонках,
Но понял, отринув печаль,
Как выжить и жить для потомков
И как закаляется сталь.

В розділі «Размышляя о вечном» митець згадує і про рідну Молдову, пронизує її образ палким патріотизмом і відданістю рідній землі. Виняткової ніжності, плавності звучання, теплоти у розкритті образів надають художні образи, серед яких велике значення має повтор «в час вечерний».

Особлива лірична щирість поета, глибокі роздуми наповнюють вірш «Похвала одиночестве». Не можуть залишити нас байдужими наступні поетичні рядки:

Ох, не знает никто мою душу-
Одиночество друг мне и брат…

Лише поезії довіряє автор свій сердечний біль, переживання, думки там настрої. Незмінними «тремя товарищами», як зазначає Борис Маріан, для нього є Бог, Зошит та Книга,символіка яких відзначається сакральним змістом.

Світла любов до природи, зокрема співчуття голодній синичці відображається в поезії «Русская зима». Коли пташечка залітає в кімнату поета, він бажає допомогти їй, що передається такими словами:

За храбрость я хлеба и сала дал птице,
И тут же влетели в окно со двора
Со звоном весёлым другие синицы,
И звон это значил, должно быть «Ура».

Особливо запам`ятовується і розділ «Любовь и лёд», де автор вирізняється глибокою поетичною щирістю у кожній ліриці, створюючи образ кохання, багатством художніх засобів і водночас лаконічністю і точністю у змалюванні власних почуттів. Кожному читату неодмінно запам'ятається глибока змвістова сутність розділу, яскраве емоційне навантаження віршів.

Отож, книга Бориса Маріана «Нить Ариадны» належить до числа тих, які має прочитати кожен із нас. Це одна зі зразків, де на тлі історичної правди відображуються реальні події із життя автора, передаються його особисті почуття та переживання, що і підсилює безпосередня розповідь митця. Особливість цієї збірки полягає також і в тому, що вона є комбінованою, адже вірші-спогади, звертання, сповіді доповнюються глибокою мемуарною прозою. Прочитавши кожен вірш, в душі пробуджується гуманізм, співчуття до тих знедолених людей, які несправедливо зазнали жорстких покарань, безмежний патріотизм, людська самосвідомість, любов до волі та свого життя…

Борис Мариан Нить моей Ариадны
 1..1