Сеть знакомств для любителей книг



Валерій Пекар
Entrepreneur. Pragmatic. Researcher. Lecturer. Reader. Thinker (from time to time).
 послать сообщение
добавить в друзья
посмотреть список желаемых книг
посмотреть рекомендуемые пользователю книги

Читают то же, что и вы:
 
Taras Prokopyuk

 
Алексей Мась

 
Игорь Манн





Книги для обмена:
У этого пользователя пока нет книг для обмена


Друзья:
 
Алексей Мась
Алексей Мась
 
Татьяна Жданова
Татьяна Жданова
 
grinuova
grinuova
 
Elena Konovalova
Elena Konovalova
 
Vita Kravchuk
Vita Kravchuk

друзей: 5 (смотреть)

Также в друзьях у:
 
Алексей Мась
Алексей Мась
 
Татьяна Жданова
Татьяна Жданова
 
grinuova
grinuova
 
Taras Prokopyuk
Taras Prokopyuk
 
Vita Kravchuk
Vita Kravchuk
 
stasparshin
stasparshin
 
Татьяна Верба
Татьяна Верба

Валерій Пекар

лучшие рецензии : новые рецензии

все категории
Обучающие книги

 1..7 
Валерій Пекар
Почему одни страны богаты, а другие бедны? Почему в одних странах приживается демократия, а в других нет? Почему одним странам удается искоренить коррупцию, у других никак не получается? Эти и подобные вопросы волнуют ученых, политиков и простых граждан со времен Адама Смита.

До сих пор в гуманитарных науках преобладал отраслевой подход: экономика, политика, культура, ментальность, духовность изучались отдельно. Тот или иной аспект общественной жизни время от времени объявлялся доминирующим: так Маркс ставил во главу угла экономические отношения, а Вебер — религиозные основы. В результате мы до сих пор не можем понять, как устроен мир, в котором мы живем. Новая книга 90-летнего авторитетного экономиста Дугласа Норта, написанная в соавторстве с молодыми коллегами — историком Джоном Уоллисом и политологом Барри Вайнгастом, предлагает новый подход к этому сложному миру.

Авторы выделяют два типа государств, принципиально отличающиеся друг от друга в своих институтах: естественное государство (проходящее в своем развитии стадии хрупкого, базисного и зрелого) и порядок открытого доступа. Навязывание естественному государству чуждых для него институтов открытого доступа приводит к его ослаблению, а не усилению, — именно поэтому естественное государство всячески сопротивляется. Зрелое естественное государство постепенно накапливает предпосылки для перехода к открытому доступу, но сам переход происходит практически скачкообразно. Подробное рассмотрение британской, французской и американской истории показывает, как эти три страны первыми прошли барьер, отделяющий естественные государства от открытого доступа, и как это сказалось на их мощи, позволившей стать сверхдержавами. Другие же принялись немедленно копировать их путь, более или менее удачно.

Важнейший антивеберовский и антимарксистский тезис авторов: элиты не монолитны, и всё дело не в противостоянии привилегированных элит и обездоленных масс, а во внутренних процессах «перетягивания одеяла» внутри элиты. Фокусируясь на понятиях, редко попадающих в сферу внимания ученых, таких, как монополия на насилие, безличность отношений и право создания организаций, авторы постулируют неразрывную связь экономики и политики, — что нам, живущим в Украине, понятно на своей шкуре намного яснее, чем большинству нынешних ученых из развитых государств.

Прочитав эту книгу, вы поймете, где находится Украина на шкале социально-экономическо-политического развития, как удивительно мало нам осталось сделать для качественного скачка, и как практически невозможно этот скачок совершить.

Дуглас Норт, Джон Уоллис, Барри Вайнгаст Насилие и социальные порядки. Концептуальные рамки для интерпретации письменной истории человечества
Валерій Пекар
Воспитание детей, наряду с футболом и медициной, относится к категории предметов, в которых каждый считает себя специалистом. В результате нас окружают взрослые, которые являются выросшими травмированными детьми. Впрочем, мы и сами ничем не лучше их. Полученные в детстве травмы мы передаем дальше, своим детям (или же наоборот, стараемся охранить их от травм, которые в свое время получили мы сами, и в своем рвении наносим им другие травмы).

Эта книга не о воспитании детей. Эта книга о том, как распознать и исправить старые травмы нашего воспитания в нас самих и, в результате, сделать нас более успешными, а главное — более счастливыми. Орения Яффе-Яннаи, израильский психолог, успела поработать и на войне, и «на гражданке», с бизнесменами и людьми искусства, с представителями элиты и ничем не примечательными бедняками. Распознавание своего истинного признания, налаживание отношений с живыми и мертвыми родственниками, преодоление болезней психосоматического происхождения (а это почти все наши болячки, кроме разве что сломанных ног, да и то…) и, наконец, правила обращения со своей мечтой — всё это есть в книге, которая читается за 1 день.

Однако эта книга и о воспитании детей. Прочитав ее и воспользовавшись советами Мастера, мы не только можем помочь себе. Мы наконец поймем, как быть со своими детьми. Прочитайте ее сами и дайте прочитать своим взрослым детям — пусть избавятся от травм, которые вы любя им нанесли.

И еще одно. Эта книга наполнена такой безграничной любовью и такой беспредельной искренностью, что ее стоит прочитать даже в том случае, если у вас нет никаких проблем.

Орения Яффе-Яннаи Генетический код личности
Валерій Пекар
Эта крошечная книжечка напоминает ядерный заряд: огромная энергия сконцентрирована в небольшом объеме, но до нее еще нужно добраться. Правила жизни Ричарда Брэнсона изложены не нарочито, не менторским тоном, не в виде поучений. Это просто примеры из жизни -- критические ситуации и невероятные события. Полет через океан на воздушном шаре и издание первого студенческого журнала, создание авиакомпании и острые моменты ее выживания, покупка необитаемого острова и спасение заложников от Саддама Хусейна, выход на биржу и атлантические гонки на моторных яхтах... Брэнсон не только постоянно испытывает себя и мир на прочность -- он создает новые миры, в которых людям комфортно и весело. Он сам живет по своим правилам и заставляет мир вокруг него делать то же самое. Пожалуй, не все смогут так жить -- но все смогут вынести пользу из знакомства с правилами Брэнсона.

Конечно, нет смысла их пересказывать. Вы прочтете книжку за пару часов. В качестве бонуса вы узнаете, как воспитывать детей, делать бизнес с друзьями и помогать людям. И самое главное -- делать это весело и со вкусом.

Ричард Брэнсон К черту все! Берись и делай!
Валерій Пекар
Можна читати історію як набір фактів, а можна — як набір взаємозв’язків. Мені особисто цікавіший другий підхід. Яким чином кава сприяла розвитку капіталізму та демократії, а шоколад захищав католицизм та аристократію? Чому нюхання тютюну було пов’язано з консерватизмом, а куріння сигар — з вільнодумством? Чому робітничий рух, щойно народившись, вітав вино і пиво, заперечуючи водночас і горілку, і тверезість? Чому англійці намагалися витіснити пиво кавою, а німці — навпаки, каву пивом? Чи дійсно горілка — дитя промислової революції? Як пов’язані кава та емансипація жінок? Звідки взялися звичаї пити за здоров’я та змагатися у питті? Як за допомогою опію британці зруйнували Китай, і яким чином це пов’язано із витісненням кави чаєм у Британії? Чому середньовічна європейська кухня була напахчена більше, ніж нинішня індійська, і чому це припинилося?

Перед вами історія прянощів, алкоголю, кави, чаю, шоколаду, тютюну та наркотиків, написана як історія соціальна: взаємозв’язки соціальних трансформацій та «засобів насолоди» (Genussmittel, саме так звучить в оригіналі підзаголовок книги). Схід і Захід, католицизм і реформація, промислова революція, класова боротьба та протистояння націй — все це відображається, наче в дзеркалі, у кухолі з пивом, кавовій філіжанці, чарці з горілкою та чашці з чаєм.

Книга сильно виграє від десятків репродукцій картин, гравюр та рекламних листівок, що ілюструють поступовий і невпинний розвиток цивілізації, яка вміє потішити свої органи чуття і водночас втамувати спрагу до соціальної взаємодії.


Шивельбуш Вольфганг Смаки раю. Соціальна історія прянощів, збудників та дурманів.
Валерій Пекар
Чергова книга відомого автора бестселерів присвячена відносності понять «сила» і «слабкість». Книга, що складається з десяти особистих історій, загалом охоплює три теми. Перша тема: у певних умовах вади стають перевагами, а переваги вадами. У спорті, на війні, в навчанні тощо часто краще обрати складніший шлях, бо він веде до перемоги. Друга тема: для розвитку особистості, так само як для розвитку цілого народу, труднощі часто видаються бажаними, бо формують характер. Це справедливо для багатьох відомих людей, що досягли успіху, але це справедливо і для багатьох народів, що потрапили у скрутне становище. Третя тема: влада завжди обмежена, і безмежне використання сили призводить до зворотного результату.

Розказані талановитим автором біографії, а також історії перемоги над дитячою лейкемією, бомбардування німцями Лондона, боротьби чорношкірих за громадянські права під проводом Мартіна Лютера Кінга, ірландської громадянської війни, каліфорнійської боротьби зі злочинністю та непоступливості гірських сіл Франції вимогам фашистського режиму — всі ці історії чудово ілюструють авторські тези про нелінійність віддачі від сили, влади і переваг, про важливість пошуку тих умов, в яких власні слабкості та вади стають запорукою перемоги.

Врешті, Давид переміг Голіафа не випадково. Рухливий пращник завжди перемагає важкого і неповороткого озброєного до зубів піхотинця, якщо не дасть спіймати себе у ближньому бою. Давид це знав, тому й став символом перемоги на тисячоліття.

Сила зла і нещасть обмежена — ці слова автора підсумовують цю досить тонку книгу, яку варто прочитати.


Малколм Гладуелл Давид і Голіаф. Аутсайдери, невдахи і мистецтво перемагати гігантів
Валерій Пекар
Історію людства можна вивчати як історію величних держав і великих героїв або ж як історію винаходів і відкриттів. Можна вивчати її як історію культури і мистецтва, а можна — як історію релігійних одкровень і духовних прозрінь. Але в наш час ми конче потребуємо нового погляду. Сьогодні, коли людство стоїть перед неймовірним стрибком і водночас побоюється, що не стане від цього щасливішим, саме час зазирнути в історію попередніх стрибків і подивитися, як вони змінили життя людства.

Ця книга — саме така історія людства через призму фазових переходів, які автор називає революціями. Він починає із найпершого фазового переходу, який зазвичай взагалі не розглядається фахівцями, і називає його когнітивною революцією — сукупність радикальних змін, внаслідок яких незначна безволоса мавпа стала володарем планети. Далі йде сільськогосподарська революція, потім «осьовий час» (який зазвичай марксисти не включають у перелік фазових переходів, бо основні зміни сталися у мисленні та віруваннях, а не в економічному базисі) і, нарешті, науково-технічно-індустріально-капіталістична революція, вже добре задокументована і вивчена.

Цинічність автора у поєднанні з його науковою бездоганністю може прикро вразити багатьох. Але якщо розбиратися з людськими міфами, треба принаймні самому в них не вірити. Харарі препарує і розвінчує всі міфи останніх декількох тисяч років, у тому числі ті, в які вірять нинішні люди, тобто ви. Так-так, саме ви. Бо те, у що ви вірите, також є міфом.

Можна сперечатися з автором, але, якщо ми не зрозуміємо, яким чином Homo Sapiens став володарем планети, то не зможемо відповісти на запитання, що це означає — бути людиною.

Ювал Ной Харарі Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього
Валерій Пекар
Детально розібравши у першій книзі історію людства з моменту виникнення до теперішнього часу, у другій книзі, що в оригіналі має підзаголовок «Стисла історія майбутнього», автор намагається зрозуміти, яким буде порядок денний людства у наступне сторіччя. Трохи самовпевнено заявивши, що людство майже подолало голод, хвороби і війни (більшість землян не погодяться з цим твердженням), Харарі проголошує порядком денним майбутнього досягнення вічного життя, вічного щастя і надлюдських здібностей, до чого людство вже прямує.

Оскільки в найближчому майбутньому буде побудований складний симбіоз людей, надлюдей та штучного інтелекту, для розуміння, як це буде виглядати, непогано спочатку розібратися, а що ж таке є людина. Чим відрізняються люди від інших тварин? Що саме дало їм можливість завоювати весь світ? З наукової точки зору, особлива сила нашого біологічного виду полягає в унікальній здатності організовувати колективну діяльність через надання їй сенсу за допомогою спільних оповідей (зазвичай ми називаємо їх релігіями).

Харарі переконливо показує, що наука, попри свої незмірні успіхи, не може створювати сенс життя. В епоху науки релігії нікуди не поділися, і найбільш поширеною релігією є атеїстичний гуманізм, який на місце Бога та його Великого Плану ставить людину та її бажання. Ця гуманістична релігія, яка вірить в те, що людина є джерелом всіх сенсів та повноважень, після 300 років панування нині наближається до своєї кризи, викликаної успіхами біотехнологій та штучного інтелекту, які не лише відкривають механіку внутрішнього світу людини, а й створюють небачені можливості маніпулювання в ньому.

Отже, гуманістична релігія має поступитися своїм місцем, як свого часу це сталося (у більшості розвинених країн) з теїстичними релігіями, а до того — з анімістичними. Що може її замінити в епоху, коли великі маси людей вже не потрібні ні як робітники, ні як солдати, ні як виборці? Які нові способи надання сенсу життю можуть з’явитися найближчим часом? Книга не дає відповідей, а ставить запитання, на які кожен з нас намагатиметься відповісти самостійно. Звичайно, лише в тому випадку, коли сенс життя нам потрібен.


Ювал Ной Харарі Homo Deus. За лаштунками майбутнього
 1..7