Дідо Иванчік

«Дідо Иванчік» — найбільший і найважливіший текст про Гуцульщину. Він самобутній і цікавущий у художньому сенсі з харизматичними персонажами та розмаїтими сюжетами, які міцно сплетені між собою. А ще автор у художній формі прописав звичаї, вірування, традиції, обряди, ремесла, уклад життя старовіцької Гуцульщини, а тому твір заслужено називають «енциклопедією гуцульського життя».«Дідо Иванчік» уперше виходить повним виданням (у попередніх бракувало кількох розділів) гуцульським діалектом і в перекладі сучасною літературною мовою.