Інститутка

Марко Вовчок (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської, 1833–1907) — видатна письменниця і перекладачка, яка увійшла в історію української літератури XIX століття як талановита, неординарна і самобутня постать. Її справедливо називають літературною донькою Т. Г. Шевченка. З особливою любов’ю писала Марко Вовчок про жінок-кріпачок. Усі вони наче рідні сестри Шевченкових героїнь — старих і молодих, але однаково знедолених, зганьблених, понівечених.

Соціально-реалістичну повість «Інститутка» — твір, що став суворим вироком кріпосництву, — Іван Франко оцінив як «найкращу перлину нашої літератури».

Повість «Маруся» ще за життя Марка Вовчка здобула широку славу за кордоном, адже її переклали кількома європейськими мовами, вона отримала нагороду Французької академії й була рекомендована для вивчення у французьких школах. Історія про українську дівчинку, яка у грізну годину ворожої навали пожертвувала власним життям, і в наш час бентежить серця читачів, викликає глибокі патріотичні й гуманні почуття.