Навій

«ніхто не забуде майбутнє життя ніхто не стане смиренним чекаємо виходу з укриття цілуємося під сиренами» У новій книжці Павла Коробчука зібрані його поезії останніх пʼяти років. Війна та мирне життя. Літо й лютий. Фронт і тил. Пам’ять і передчуття. Тексти Павла сплітаються в полотно, на якому вимальовується загальний візерунок – усе наше життя, яким воно було, яким є зараз. Навій – це вал у ткацькому верстаті, на якому тримається основа полотна. Того самого поетичного полотна, яке за допомогою слів творить поет. Кожен текст – нова нитка. І лише відступивши на кілька кроків, можна зрозуміти, яку картину вони разом складають.