Франц Кафка — австрійський німецькомовний письменник із Праги, один із найвпливовіших авторів модерністської літератури XX століття, відомий своїм глибоким психологізмом, екзистенційною тематикою та унікальним стилем.
Ранні роки та освіта
Франц народився 3 липня 1883 року в Празі, тоді частині Австро-Угорської імперії (нині Чехія), у єврейській родині. Його батько, Герман Кафка, був суворим комерсантом, що суттєво вплинуло на психологічний стан Франца. Навчався в німецькомовних школах, а згодом вступив до Карлового університету в Празі, де здобув ступінь доктора права у 1906 році. Після цього працював у страхових установах, поєднуючи службу з літературною творчістю.
Письменницька кар’єра
Хоча за життя Кафка опублікував лише кілька творів, зокрема новели «Вирок» (1913), «Перевтілення» (1915) і збірку «Сільський лікар» (1919), його справжнє літературне визнання настало посмертно. Його романи «Процес», «Замок» та «Америка» були видані завдяки зусиллям друга й літературного душпастиря Макса Брода, попри бажання самого Кафки спалити рукописи. Літературний стиль Кафки характеризується атмосферою абсурду, тривоги, відчуження та відсутності ясних моральних орієнтирів, що згодом дало підстави говорити про явище «кафкіанського світу».
Громадська діяльність
Кафка не займався активною громадською чи політичною діяльністю, проте його тексти відображають глибоку критичну оцінку соціальних і бюрократичних структур, міжособистісних відносин та психологічних конфліктів. Він цікавився філософією, юдаїзмом і культурою свого часу, але залишався вразливою, інтровертною постаттю, яку більше приваблювало мовчазне споглядання, ніж публічне висловлювання.
Його творчість справила глибокий вплив на світову літературу, філософію та мистецтво ХХ століття і продовжує надихати читачів по всьому світу.
