Іван Франко (1856–1916) – видатний український письменник, поет, драматург, публіцист, літературний критик, перекладач і громадський діяч. Народився в селі Нагуєвичі на Галичині (нині Львівська область) у родині коваля. Його талант проявився ще в юнацькі роки, коли він навчався у Дрогобицькій гімназії, а згодом – у Львівському університеті.
Франко є автором понад 6 тисяч творів, серед яких – поезія, проза, драматургія та літературознавчі праці. Найвідоміші його твори: поема "Мойсей", збірка "Зів’яле листя", роман "Борислав сміється", повість "Перехресні стежки". Його творчість охоплює широкий спектр тем – від соціальної нерівності й національного відродження до глибоко особистих переживань.
Іван Франко активно сприяв розвитку української культури й мови, перекладаючи твори Шекспіра, Гете, Данте, а також популяризуючи європейську літературу в Україні. Як публіцист і громадський діяч, він виступав за демократичні зміни, правду та справедливість.
Його багатогранна діяльність принесла йому звання "Каменяра", символу боротьби за краще майбутнє українського народу. Іван Франко залишив вагомий слід в історії української літератури й став одним із найяскравіших представників українського культурного ренесансу.
