Василь Симоненко — український поет, журналіст, громадський діяч, один із найяскравіших представників покоління шістдесятників. Його творчість стала символом боротьби за національну гідність, свободу слова та людську гідність у радянській Україні.
Ранні роки та освіта
Народився 8 січня 1935 року в с. Біївці на Полтавщині. Зростав без батька, виховували мати та дідусь. Дитинство припало на роки війни та повоєнну розруху. У 1952 році закінчив середню школу в селі Тарандинці, після чого вступив на факультет журналістики Київського університету, який закінчив у 1957 році.
Письменницька карʼєра
Після університету працював журналістом у Черкасах, його публіцистика вирізнялася гострим словом і громадянською позицією.
У 1962 році вийшла його перша поетична збірка «Тиша і грім», яка принесла йому визнання. Після смерті були опубліковані збірки «Земне тяжіння» та «Лебеді материнства». Серед найвідоміших віршів — «Ти знаєш, що ти — людина?» та «Є тисячі доріг…». Також писав казки для дітей і дорослих.
Громадська діяльність
Симоненко був активним учасником руху шістдесятників. У 1962 році разом з Аллою Горською та Лесем Танюком виявив місця масових поховань жертв НКВС у Биківні, що викликало гнів радянської влади.
