Валер’ян Підмогильний (1901—1937) — один з найвизначніших прозаїків доби Розстріляного відродження, перекладач, літературознавець, мовознавець. Сприяв входженню української літератури до європейського культурного простору.
В інтелектуально-психологічній прозі В. Підмогильного самотність та відчуженість головних персонажів породжені несвободою людини в абсурдному світі. Остап Шаптала, герой однойменної повісті, після смерті рідної сестри відчуває перед нею провину та потрапляє в «межову ситуацію». Письменник застерігає від ілюзій та пошуку об’єктів поклоніння, якими можуть бути не лише люди, а й ідеї, речі та образи. Герой «Повісті без назви» розшукує у місті чарівну незнайомку, щоб заново осягнути цінність людського існування. Цей твір містить роздуми про мету мистецтва, а отже, частково розкриває естетичні погляди В. Підмогильного.
